Точний «нуль»

— Михайле Вікторовичу, як і коли ви прийшли до безорного землеробства? 

Більші врожаї з меншими витратами ― мета всіх фермерів, де б вони не господарювали. Я теж шукав оптимальний для себе метод, аналізував світовий досвід. Так, ще 2008 року дійшов висновку, що вершиною всіх технологій обробітку ґрунту є ноу-тил, адже він найближчий до природи. Не оремо, не дискуємо вже шістнадцятий рік. У якийсь момент навіть подумалося, що ми все про цю технологію знаємо, але ноу-тил не припиняє ставити нас перед викликами, тому нові підходи й експерименти тривають. 

— Які в ноу-тил недоліки? 

Як і за інших технологій ― ущільнення ґрунту. Воно може бути результатом природного осідання ґрунту, частіше ― наслідком впливу важкої техніки. Комбайн вагою приблизно 20 т не може не змінювати структури ґрунту. Якщо ви працюєте за класичною технологією, то на полі майже не лишається місця, де б не проїхало колесо сільгосптехніки. За ноу-тил цей вплив становить 45%, та якщо взяти елементи точного землеробства, тобто водіння по одній колії, то він уже менший, 18%. Так я дійшов висновку, що вся моя техніка повинна рухатися по одній колії, і якщо вона не відповідає цим вимогам, то потребує заміни, що й було зроблено.

— Яку площу маєте в обробітку?

У нас відносно невелика площа як для зернового господарства, приблизно 300 га. 

— Тобто точне землеробство не є прерогативою лише великих господарств, невеликі теж можуть його використовувати? 

А чому ні? У точного землеробства багато складових. Якщо великий бізнес використовує їх в повному обсязі, то малому достатньо взяти лише елементи. Не обов’язково комп’ютеризувати весь процес, виводити дані на великі екрани тощо. Однак для мене стало важливим упровадження GPS-систем паралельного водіння сільгосптехніки. Зробили це років із сім тому. Правда, одразу стикнулися з неякісною навігацією, коли є сильні відхилення. Тепер купуємо сигнал, який дає змогу працювати з точністю до сантиметра. 

Потім постало питання самої сільгосптехніки, яка могла б працювати в одній команді, мала кратну ширину захвату. Тоді ми хотіли переходити на агрегати, параметри яких кратні дев′яти, однак сівалку з 9-метровим захватом я не знайшов. Довелося придбати сівалку американської фірми Kinze із захватом 12 м. Під неї вже підбирали жатку, переобладнали обприскувач. Щоб тягати широкозахватну 16-рядкову сівалку Kinze, що важча за попередню, купили більш потужний трактор John Deer на 300 коней. Звісно, дуже витратилися, адже техніка доволі дорога. Це особливо відчутно, коли ціни на «залізо» стрибнули, а на сільгосппродукцію обвалилися, але воно того варте. 

Цього року ми провели сівбу пшениці за навігацією. Вона була експериментальною, та експеримент удався. Ми зрозуміли це, коли порівняли ділянки, засіяні традиційно, з міжряддям 17 см, і ділянки, засіяні по-новому, із міжряддям 35 см, по яких пройшлася за навігацією Kinze. Відстань більша, рослин на гектарі менше, проте врожайність та сама. Для нас це позитивний момент, адже ми зрозуміли, що зможемо всі свої культури сіяти одним посівним агрегатом: і зернові, і технічні.

— Які культури маєте в сівозміні?

Основних чотири: озима пшениця, соя, кукурудза і соняшник. Гречку або багатокомпонентні суміші, до складу яких входить та сама гречка, фацелія, льон, вика, гірчиця, редька, бобові тощо сію як сидерати, хоча в деякі роки, наприклад цього сезону, насіння гречки встигає і сформуватися, і визріти, тож я його збиратиму на зерно. Люблю цю культуру за високу енергію росту, за те, що вона швидко закриває поле й майже не залишає шансів бур’янам. Хіба що вона дуже чутлива до низьких температур. Наприкінці літа під час перших приморозків надземна частина одразу в’яне. З цієї причини останні три роки до молотьби справа не доходила. 

— Як саме ви працюєте із сидератами? В орному землеробстві їх заорюють або загортають, що робите ви?

Висіваю 8–9-компонентні суміші, скошую і прямо по них сію основну культуру, а коли урожай зібрано, по стерні ― знову суміші. Тобто на полі не має бути чорної землі, ґрунт має бути весь час покритий рослинами та рослинними рештками. Завдяки цьому зберігається волога, що особливо важливо навесні під час сівби. Біота, що активно розмножується за таких умов, розкладає органіку, структурує ґрунт. До речі, по нулю можна сіяти навіть під час дощу, бо ґрунт не налипає, оскільки техніка рухається рослинними рештками. 

Як бачите, сидерати в ноу-тил дають купу переваг, тому дивуюся своїм колегам, які вперто палять дизель на оранку, щоб зробити шкоду землі та зайвий клопіт собі. От взяти, наприклад, сою. Припустимо, і вони, і я маємо по 3 т/га. Але ж я як бонус отримую ще накопичення органіки й оздоровлення ґрунту. Або розглянемо з економічного боку. Щоб засіяти гектар сидеральною сумішшю, я витратив 3 тис. гривень: одну тисячу ― на гербіцид (використовуємо його до чи після посівів), другу ― на насіння, третю ― на саму сівбу. А що таке сьогодні 3 тис. гривень? Це ціна центнера селітри (залишимо поза дужками, що для її внесення потрібна ще техніка і пальне). Мій сусід купує селітру, а я за ті самі гроші отримую тонни природного добрива. 

— Використання хімічних добрив ви намагаєтеся звести до мінімуму? Системи диференційного внесення використовуєте?

Так, ми скорочуємо дози й у такий спосіб поступово відходимо від їх використання. Під сою хімічні добрива не даємо взагалі. Відповідно, використання систем диференційного внесення для нас не дуже актуальне. Тим більше з грошима зараз складно, а для диференційного внесення потрібне дороге обладнання, тоді як порти стоять, зерно за хорошою ціною продати складно.

— Добрива даєте тільки в рядки? 

Так, в останньому сезоні порівнював рідкі й гранульовані ― різниці не побачив. Хоча минулий виробничий рік був унікальним для сільського господарства: восени, навесні й у липні випало достатньо вологи, усі добрива спрацювали на сто відсотків. Наприклад, на пшениці добрива дали збільшення врожайності 2 т/га у порівнянні з гектаром це цікавий момент. При цьому 2022 року добрива практично себе не окупили, бо ситуація з дощами була зовсім іншою.

Я завжди був прихильником гранульованих, бо їхня дія розтягнута в часі, та коли почав використовувати нову сівалку, виявилося, що з рідкими зручніше: машина під’їхала, помпа закачала рідину, не треба ручної праці. Можна робити розчини для певних ділянок поля, згідно з аналізом ґрунту. Ціна рідких добрив поміркована, хоча, як я вже сказав, різниці не побачив. І ще хочу додати: я переконався, що заводське обладнання на сівалках ефективніше, ніж додаткове, придбане й встановлене окремо.

— Яку маєте врожайність? 

Коли сіяв восени, сказав: «Якщо бог пошле і на пшениці я отримаю 5 т з гектара, то буду щасливий». Він послав більше ― 6‒7 т. Враховуючи витрати, це непоганий результат. Зазвичай, коли рік сприятливий, то «класика» за врожайністю виграє на 10–15%, коли проблемний через вологозабезпечення, як це було 2020 року, то виграє ноу-тил. Кукурудза у 2020 році за орного обробітку дала 3,5 т/га, у мене ― 7 т/га. Сої, як правило, маю 3 т/га, озимої пшениці ― 6 т/га. 

— Чи використовуєте точні технології під час збирання?

Комбайн обладнаний датчиками, дані з яких дають змогу скласти картограму поля. Саме завдяки картограмам я перестав сприймати поле як однорідну й монолітну структуру. Побачив, що до кожної його ділянки потрібен індивідуальний підхід. Навіть висота ділянки щодо рівня моря, пагорб, ярочок ― усе це примушує розглядати кожен гектар окремо. А значить, ні про які усереднені норми добрив для великого поля не може бути мови. Певні ділянки потребують більшого живлення, а там, де не треба, міндобрив не даєш і в такий спосіб заощаджуєш.

— Яка ситуація нині зі збутом? Чи виручають старі покупці?

Збут не на часі. На озиму пшеницю надто низька ціна. Обмолотили й заклали на зберігання, благо є куди. Я цього року взяв кредити в банку на поточні потреби, тож можу почекати сприятливої ціни. Сподіваюся на сою, бо вона завжди була в тренді. Саме через цінові сюрпризи фермер ніколи не може дозволити собі монокультури. Щось із зібраного продаватимемо на вітчизняному ринку, щось піде за кордон. 

До речі, за таких умов переваги точної сівби за ноу-тил перед класикою ще очевидніші. Наприклад, візьмемо ситуацію з пальним. Коли почав працювати широкозахватною сівалкою і більш потужним трактором, постало питання: а скільки ж витрачається дизеля? Вийшло на одному гектарі 20 л. Коли виступаю перед колегами на конференціях, вони не вірять. Ще раз переконався у заощадженні пального за нульової технології, коли надавав допомогу з обмолоту фермерам. В одного, що працює за класикою, витрата була 16 л/га, в іншого ― 22 л/га, а в мене ― 12 л/га. Як це пояснити? За орною технологією ґрунт пухкіший, а значить, витрати пального більші. Ще й вихлопи більші, якщо казати про екологію. 

— Як фермеру наважитися на ноу-тил? 

Передусім земля, яку обробляєш, має бути приватною, щоб фермер дбав про наслідки своєї діяльності та думав про онуків, яким її передасть. По-друге, треба бути фахівцем своєї справи, вміти аналізувати, зважувати всі «за» та «проти» і, по-третє, мати сміливість зробити цей крок, а там життя підкаже.

Усі шукають відповіді в диво-технологіях і купі добрив. На землі так не працює. Є п’ять режимів, які впливають на розвиток рослини: світло, тепло, волога, живлення й дихання. Кожен рік вони різні. Фермер повинен мати інтуїцію, таку собі аграрну чуйку. Я завжди до технології намагаюся підійти гнучко, до того ж залишаюся прихильником середніх норм живлення. Минулого року було так: дав культурі добрив, мікродобрив, ввів нові сорти, обробив фунгіцидами ― отримав 3 т/га. Цього сприятливого року осіннє та весняне внесення добрив спрацювало ідеально. При цьому культура отримала їх на дві третини менше, а віддала удвічі більше ― 6 т/га. Тож іще раз наголошу: для фермера кожен сезон ― творчий процес. 

Добрий урожай, звичайно, це мета, проте основною оцінкою фермерського успіху має бути не тільки він. Нам за 16 років застосування ноу-тил вдалося відновити 1% гумусу, що становить додаткових 20 кг азоту. Ось заради цього варто працювати, жити й творити.