Диференціація дала змогу економити 40 дол на гектар

«Ель Гаучо» — це не ранчо десь в Аргентині чи Уругваї, а господарство в Тернопільській області. Засноване в 2009 році, воно постійно збільшує земельний банк, та в цю весняну кампанію зайшло із загальною площею понад 10 тис. гектарів по всій групі підприємств.

Основним видом діяльності є рослинництво, яке базується на п’ятипільній сівозміні: озима пшениця, озимий ріпак, соя, кукурудза та соняшник. Окрім цього, сіють цукрові буряки, квасолю, ячмінь та інші культури, але в менших обсягах. Підприємство має 600 га під поливом та вирощує насіннєвий матеріал для провідних світових виробників. Більшість зерна зберігається на власному елеваторі потужністю 22 тис. тонн. Крім того, підприємство має власну невеличку ферму: тут займаються відгодівлею ВРХ та вівчарством, утримують овець породи Мериноландшаф.

Молодий колектив працює злагоджено вже понад сім років, успішно впроваджуючи передові технології в аграрній сфері. Розуміючи, що земля ― це найцінніший актив, усі виробничі процеси побудовані в концепції відновлюваного землеробства. Бонусом такої діяльності є щорічна сертифікація господарства за стандартом ISCC (Міжнародна екологічна і вуглецева сертифікація) та участь у програмі карбонових сертифікатів.

Про те, як у компанії розуміють точне землеробство та які кроки здійснили для його впровадження, розмовляємо з Михайлом Волченком, заступником фінансового директора групи підприємств. 

— Михайле, що для вас точне землеробство?

― Для команди «Ель Гаучо» точне землеробство — це філософія, яка починається з управління наявними ресурсами та формує вектор стратегічного розвитку. Ми в стані постійних покращень процесів та пошуку зайвих дій, які не створюють жодної цінності. Точне землеробство ― це коротка відповідь на питання про те, як залишатися прибутковим аграрієм у складні часи та активно розвиватися в будь-якій ситуації.

Запровадження точного землеробства в «Ель Гаучо» можна поділити на три основні напрями: розвиток парку техніки, визначення потенціалу поля і формування інформаційного середовища. 

— Розвиток парку техніки ― це, мабуть, найдорожчий напрям?

― Так, він потребує найбільших інвестицій. Почнемо з того, що кожна одиниця техніки, яка рухається на полі, має бути обладнана GPS-навігатором. Це потрібно для уникнення перекриттів та пропусків. Оскільки конфігурація полів далека від ідеальної, для уникнення перевитрат матеріалів потрібна можливість вмикати та вимикати окремі секції на сівалках та обприскувачах.

Наступний момент — формування технологічних колій на полях із культурами суцільного висіву, такими як пшениця і ріпак. Немає сенсу засівати технологічні колії, адже подальші проходи техніки все одно витоптують ці посіви. Це дає змогу економити 10‒12 дол. на кожному гектарі, що в масштабах всього господарства дає відчутний ефект.

Прокладання технологічних колій — теж важлива операція. Тут передусім ідеться про заощадження робочого часу операторів, а також про економію палива й насіння. Потрібно проаналізувати кожну ділянку і створити оптимальний маршрут з урахуванням габаритів і робочої ширини техніки. Це дає змогу зменшувати кількість розворотів на полі. В нашому господарстві прокладання технологічних колій дозволило зекономити до 10% часу на проведенні сільськогосподарських операцій. А це важливо, особливо під час висіву, адже ми бачимо чітку кореляцію між термінами проведення сівби та врожайністю на деяких культурах.

Крім того, минулого сезону, завдяки колії під самохідним обприскувачем із шириною штанги 36 м, ми зуміли заощадити на вирощуванні пшениці до 2 дол./га та сої до 5 дол./га. Коли йдеться про причіпний оприскувач, економія становить до 25%.

Ми також застосовуємо Controlled traffic farming ― контрольований рух техніки на полі. Вся техніка має однакову ширину колії, і робоча ширина всіх агрегатів кратна. У нас ключова цифра — 9 м: маємо 9-метрову сівалку, 9-метрову жатку і 36-метрову штангу на обприскувачах. Навіть якщо це бункер-навантажувач, який не бере безпосередньої участі в проведенні польових операцій, він усе одно рухається полем по технологічних коліях, що дає змогу уникати ущільнення ґрунту. 

Зазвичай уся нова техніка вже обладнана потрібними датчиками, від персоналу господарства вимагається лише вміння користуватися цим функціоналом. Є можливість дообладнувати новітніми датчиками стару техніку, хоча тут можуть бути певні нюанси.

— Який тип обробітку ґрунту практикують в «Ель Гаучо»?

― Після більшості культур проводимо звичайне дискування, а перед висівом кукурудзи пускаємо на поле глибокорозпушувач. Враховуючи нашу сівозміну, виходить так, що глибоке розпушування робимо раз на п’ять років.

Оранки у нас немає. Ми дійшли висновку на власному досвіді, що вона виснажує ґрунт. Через перевертання пласта гинуть анаеробні бактерії, зменшується кількість органічної речовини ґрунту, посилюється вітрова ерозія. 

— Яка у вас сівозміна?

― Наші основні культури: кукурудза, соя, соняшник, озима пшениця, озимий ріпак. Періодично вирощуємо цукрові буряки, ячмінь, горох, квасолю та інші культури. Ми шукаємо різні комбінації, щоб зменшити сезонне навантаження на парк техніки та більш рівномірно користуватися складськими потужностями. Також на поливі ми вирощуємо насіннєві ділянки кукурудзи та соняшнику.

— Другою складовою точного землеробства ви назвали визначення потенціалу поля. Що охоплює цей напрям?

― Для визначення потенціалу поля ми використовуємо аналіз ґрунту, показники його щільності, моніторинг із дронів, супутникові знімки, а також картографування врожайності.

Аналіз ґрунту проводимо раз на кілька років, періодично. 

Моніторинг полів після висіву обов’язковий. Наші агрономи роблять об’їзд полів, фотографують сходи, фіксують стан рослин, при цьому обов’язково вносять дані в систему Cropwise. Ці дані також автоматично завантажуються у наш внутрішній телеграм-канал, до якого мають доступ всі охочі: від власника підприємства до агрономів і операторів техніки. Це дає змогу менеджерам оперативно відстежувати проблеми на полі та вчасно вносити корективи.

Окремо хочу зауважити про важливість картографування врожайності. У допитливого агронома аналіз карти врожайності має викликати безліч питань: чому загалом на полі врожайність 10 т/га, а на окремих ділянках — 8? Чому врожайність просідає? Чи можна її підвищити? І тут уже потрібен додатковий аналіз карт NDVI, супутникових знімків, аналіз історії внесень. Усе це разом дає можливість зрозуміти, що можна покращити, або як підлаштувати технологію під потенціал конкретної ділянки.

На основі цих даних ми складаємо карти висіву на наступний рік, а також карти внесення добрив. Відповідно, це дає можливість диференціювати ділянки з більшим потенціалом, на яких є сенс висівати більшу норму насіння та вносити більшу норму добрив, і ділянки з меншим потенціалом. Така диференціація дала нам змогу загалом економити 40 дол. на гектар на посівах кукурудзи завдяки тому, що ми перестали вносити зайві добрива та скоротили перевитрати насіння.

Ми використовуємо методику, коли порівнюємо залікову врожайність на конкретному полі із середньою врожайністю цієї культури у господарстві. І дивимося на співвідношення: більший коефіцієнт чи менший. Усереднюємо цей коефіцієнт за п’ять останніх років і множимо на середню врожайність у господарстві за п’ять років. Отримуємо дані про потенціал поля, тобто очікувану врожайність на цьому полі на наступний рік. Якщо на полі коефіцієнт становить 1,1, а на іншому полі — 0,9, а середня врожайність у господарстві — 11 т/га, то на першому полі ми отримаємо розрахункову врожайність 12,1 т/га, а на другому — 9,9 т/га. Таке планування дає змогу розглядати кожне поле як окрему маржинальну одиницю, під яку формується окрема технологічна карта: ми повною мірою розкриваємо потенціал хороших полів та економимо на бідних ґрунтах. Окрім економічних показників, таке планування врожаю дає нам змогу краще спланувати жнива, зрозуміти потребу для зберігання зерна та сформувати стратегію реалізації. 

— Ви зазначили, що використовуєте для моніторингу дрони. Що це дає на практиці? Можете навести приклад?

― У нас була ситуація, коли ми посіяли озимий ріпак після пшениці за технологією no-till. Під час вегетації зауважили плями на полі. Підняли над полем дрон і побачили, що все поле на вигляд, як швейцарський сир, із купою дірок. Під час проходу техніки полем, зокрема під час обприскування, цього можна не побачити. Зробили ортофотознімок, порахували в програмі, яка площа засіяна, яка ні. На той час у нас був форвардний контракт на продаж ріпаку за ціною 700 дол. за тонну. За нашими розрахунками, невідповідна сівалка стала причиною недоотримання виторгу до 30 тис. доларів. Оскільки ми плануємо збільшувати площу під no-till, а наявна техніка не дає відповідну якість, на наступний ранок ми вже замовляли нову сівалку. 

— Чи використовуєте для оцінювання процесу вегетації індекс NDVI?

― Якщо за цим показником поле нерівномірне, ставиться помітка в Cropwise, і агрономи їдуть на поле перевірити, що відбувається.

Може бути кілька причин такого явища. Перша: особливості рельєфу поля, на якому з року в рік спостерігається нерівномірність розвитку культур. Інший варіант: проблеми під час висіву, як у попередньому прикладі, помилки під час внесення ЗЗР тощо.

Добре ілюструє можливості скаутингу і моніторингу наш кейс боротьби з польовим хвощем. На жаль, маємо проблему з цим злісним коренепаростковим бур’яном. Навіть за індексом NDVI можна побачити різницю у вегетації культур на тих частинах поля, де забур’яненість хвощем більша, як порівняти з тими, де вона менша. Ми також робили знімки із дрона проблемних полів. Крім того, нам вдалося відділити ділянки з хвощем на картах врожайності. Іншими словами, ми використовували для ідентифікації проблемних ділянок цілий набір інструментів: фізичний скаутинг, знімки з дрона, супутникові знімки, індекс NDVI, карти врожайності.

У результаті з’ясувалося, що хвощ краде в нас до 5 т кукурудзи з гектара та до 1 т сої. Відповідно, будь-які спроби боротьби із хвощем для нас є економічно доцільними, адже втрачати таку кількість врожаю в грошах вкрай невигідно.

— Наскільки строкаті ваші поля в плані вмісту поживних елементів?

― Вони відносно рівномірні, адже наш земельний банк розміщений доволі компактно на півдні Тернопільської області. Від бази господарства до найвіддаленішого поля відстань не більше 20 км.

Ми прагнемо укрупнювати ділянки за показниками врожайності й потенціалу, щоб розуміти, де є вплив рельєфу, де — погодного фактору, а де ми припустилися помилок у технології.

У нас п’ять метеостанцій, які розташовані в різних локаціях господарства з тим розрахунком, щоб поля були в радіусі 5 км від них. Метеостанції дають нам змогу спростувати чи підтвердити вплив погодних умов на результати врожайності.

— Яких витрат потребує визначення потенціалу поля?

― Як порівняти з витратами на техніку для точного землеробства, витрати на закупівлю метеостанцій, дронів та проведення аналізу ґрунту не такі істотні. Основні витрати ― це організація процесу: люди, які збирають та аналізують дані, а головне — ухвалюють рішення. Йдеться про зарплату кваліфікованих працівників та створення умов для комфортної роботи. 

— Як щодо третього напряму ― створення інформаційного середовища?

― На жаль, поки що немає єдиної цифрової системи чи платформи, яка закривала б усі потреби агронома і менеджменту господарства, тому ми використовуємо кілька платформ у зв’язці. Ключові з них: платформа Operations Center my John Deere, Cropwise та 1С.

Більшість програм збирає дані про технологічні операції. Ми акумулюємо ці дані на платформі Cropwise, з якої вони передаються в 1С. У цій програмі операції конвертуються в гроші: там можна бачити вартість використаних матеріально-технічних ресурсів. У Cropwise ми не ведемо економічного обліку, оскільки не бачимо сенсу дублювати дані. Датчики, встановлені на техніці, зчитують кількість витраченого палива, кількість витраченого насіння або ЗЗР. Після виконання операції вони передають ці дані в 1С, де автоматично списуються використані МТР. У такий спосіб ми уникаємо величезної кількості паперової роботи.

Витрати на користування цифровими платформами — це передусім витрати на зручність. Звісно, можна вести облік в безкоштовних програмах, наприклад Excel та Google Earth, але вони не будуть забезпечувати оперативність передання даних та інший потрібний функціонал.

— Хто в «Ель Гаучо» відповідає за впровадження систем точного землеробства?

― У нашому господарстві впровадженням технологій точного землеробства займалася команда із чотирьох людей. Наші агенти змін: Віктор Низовець ― головний технолог, Дмитро Стоянов ― інженер з комп’ютерних систем, Богдан Опольський ― фахівець із точного землеробства, а також я, Михайло Волченко ― заступник фінансового директора. 

Головне ― ми впроваджуємо інновації не заради процесу, а заради результату.

Щоб усі елементи точного землеробства злагоджено працювали, у господарстві мають бути чітко розподілені ключові ролі:

• виконавці — ті, хто наповнює систему. Це механізатори та агрономи, які безпосередньо працюють на полі. Механізатори мають розуміти, що треба робити з монітором трактора/сівалки, агрономи — що і як вносити в FMS. Тобто навчання виконавців — обов’язковий і важливий процес.
• підтримка — диспетчер/фахівець, який розробляє карти завдань; стежить, щоб усі GPS-трекери працювали, все вивантажувалось і завантажувалось вчасно та коректно. Якщо трактор працює в полі, а ця інформація далі монітора нікуди не іде, в цьому немає сенсу. 
• аналіз — ця роль відведена фахівцю, що аналізує звіти виконаних робіт та ухвалює рішення: чи якісно зроблений процес, чи вчасно, чи за планом. Знову ж таки, якщо інформація збирається, але з нею ніхто не працює, то навіщо все це? 

Якщо випадає будь-яка з ролей — весь процес переривається. Вся команда та кожна роль окремо — важливі.

— Підтримку й аналіз можна віддати на аутсорс?

― Так, але нам краще, коли відповідні фахівці є в господарстві. Хоча головне, щоб фахівці отримували коректні завдання і могли їх коректно виконувати. 

Скажімо, під час весняної посівної ми мали ситуацію, коли через два тижні проаналізували якість сходів і побачили велику кількість незасіяних клаптиків на полі, оскільки для розвороту сівалки не вистачало місця. Виникло питання: чи могли ми помітити помилку одразу, а не через два тижні, коли всі поля були вже засіяні? Відповідь: так, могли, якби в диспетчера було завдання відстежувати, як трактор рухається полем. Тоді ми могли б одразу пересіяти поле або лишити поле так, як воно є, але врахувати помилку під час роботи на наступних полях. Утім, цього зроблено не було.

Раніше ми вважали, що в нас два посіви на рік: весняний та осінній. Тепер ми розуміємо, що в нас 120 посівів на рік. Кожне поле ― це окремий об’єкт для аналізу та роботи з помилками.

— Ви зазначили, що особливу увагу радите приділяти навчанню персоналу. Чи можна порахувати ефективність такого навчання в цифрах?

― Так, адже вчимося ми теж заради результату, а не процесу. Наведу приклад. У 2022 році компанія «Агросем» дала нам у користування сівалку точного висіву John Deere DB, де на кожному висівному апараті встановлений контролер. Посіяли нею кукурудзу. А потім до нас у господарство приїхав фахівець компанії SmartFarming і провів тренінг для персоналу щодо налаштування сівалок. Зокрема, розповів про те, як уникати помилок під час висіву.

Так от, у 2023 році якість висіву виявилася значно кращою у порівнянні з 2022 роком на тій само сівалці. Показник сингуляції, тобто однорідності висіву, зріс із 92 до 98%. Завдяки цьому ми додатково отримали 154 т кукурудзи й окупили і навчання, і весь проєкт.

Загалом 2023-й став роком найкращої врожайності в господарстві «Ель Гаучо». Ми зібрали найвищі врожаї основних культур. Я переконаний, що це не лише завдяки хорошим опадами й погодним умовам. Не останню роль у цьому зіграло навчання персоналу і підвищення кваліфікації наших спеціалістів.

Ми продовжуємо вчитися. На початку 2024 року наш персонал пройшов навчання Lean технологіям ― це комплекс заходів, метою яких є скорочення часу процесів. Усе це разом працює на ефективність. Ми розуміємо, що технології ― це лише 50% успіху. Інші 50% ― це людський капітал. Саме «капітал», а не ресурс. Навчання та розвиток персоналу ми розглядаємо не як витрати, а як інвестиції: у майбутнє господарства та України загалом.