Проти системи: нова IT-платформа для малого агробізнесу

Фермери так само потребують інструменти для контролю грошових потоків, як і керівники великих агроструктур. Проте сьогодні ця ніша порожня. Цифрові платформи для управління фінансами здебільшого орієнтовані на великі бізнеси, бо для їх впровадження необхідні значні інвестиції. Наприклад, для впровадження такої популярної платформи, як IBM Finance треба інвестицій від 300 тис. євро, а представники Microsoft Dynamics не дуже хочуть розмовляти з клієнтами, якщо в них річний оборот менше ніж 2 млрд гривень.

Тож середній і малий бізнес напрацьовують власні фінансові моделі. Своїм досвідом фінансового планування та цифрових рішень для його ефективної реалізації в агробізнесі поділився керівник підприємства «Органік-Д» Вадим Кричковський.

Підприємство «Органік-Д», яке заснували у 2017 році, спеціалізується на вирощуванні овочів борщового набору: моркви, столових буряків, капусти й цибулі. Загальна площа господарства становить 300 га. Овочевий бізнес у пана Кричковського замкненого циклу: від роботи в полі до зберігання та реалізації у супермаркетах. Про те, як у цьому господарстві застосовують точні технології у виробничому циклі, ми писали в журналі iFarming №20 за жовтень 2023 року. У цьому матеріалі зосередимося на фінансовому плануванні.

— Вадиме Юрійовичу, коли вийшов матеріал про те, як ви застосовуєте точні технології в «Органік-Д», перша реакція багатьох читачів на нього була приблизно такою: та ну що ви, ну які точні технології на овочах? Це при тому, що наша аудиторія доволі обізнана. Нагадайте, будь ласка, у чому специфіка вашого бізнесу і чому без «цифри», зокрема в плануванні, вам не обійтися.

— Овочевий бізнес доволі складний і технологічний. Ми вирощуємо овочі з використанням систем крапельного зрошення, які складні в експлуатації та потребують сучасних технологічних рішень. На сьогодні, щоб виростити моркву або цибулю, треба інвестувати 350–400 тис. гривень на гектар, і це тільки технологічна карта. А якщо у вас 100 га такого бізнесу, то, відповідно, ви оперуєте 40 млн гривень.

І тут важливо вибудувати успішну фінансову модель бізнесу. А що таке фінансове планування? Це процес визначення фінансових цілей, розроблення стратегій для їх досягнення та контролю за їх виконанням. Його ключовими завданнями є розподіл ресурсів, прогнозування грошових потоків, оцінка ризиків тощо. Основні компоненти фінансового плану — це бюджетування, прогнозування доходів та витрат, управління грошовими потоками, аналіз рентабельності.

Зазвичай такий фінансовий план готує фінансовий директор 2–3 місяці в міжсезоння, обговорює з іншими спеціалістами, затверджує в директора і потім цей план впроваджують у життя. Здається, проведено величезну кропітку роботу, але у червні або липні фінансовий директор чи економіст повідомляє, що не вистачає мільйона. Мабуть, багатьом з моїх колег знайома така ситуація, з якою стикалися і ми в перші роки роботи господарства. І тут річ у людському факторі. Ми, як і більшість фермерських господарств, тоді проводили планування в Excel. І виявляється, що відповідальна за планування особа не в ту графу поставила зайвий нуль і тепер не вистачає мільйона для покриття нагальних потреб. І що робить власник? Звичайно, біжить до банку або друзів шукати мільйон, бо виробництво не чекає, це агросектор і треба вкладати гроші, щоб отримати результат.

— Що треба зробити, щоб унеможливити людський фактор у плануванні?

— Провести автоматизацію та диджиталізацію процесів створення фінансової моделі та планування роботи. Це впровадження ERP-систем, CRM, бухгалтерських програм, цифрових платформ, онлайн-сервісів та мобільних застосунків для відстеження витрат і доходів тощо.

Щоб розв’язати проблему планування і не мати форс-мажорів у пік виробничого сезону, я почав моніторити ринок, але не знайшов жодного адекватного рішення для середнього та малого бізнесу. Усі платформи розраховані на холдинги й нам не підходять. Я звертався до представників ІТ-бізнесу, і вони сказали, що у мене є два шляхи: або купувати програму за їхніми цінами, або робити самим.

— Як ви вийшли із цієї ситуації?

— Маючи величезний досвід у плануванні бізнесу, розробці фінансових моделей та досвідчений персонал, але не маючи «зайвих» 300 тис. євро, які треба вкласти в імплементацію програмного продукту, пішли своїм шляхом. Ми знайшли досвідченого спеціаліста, який нам створив платформу. На ній у нас розміщена вся фінансова історія господарства від економіки технологічної карти до розрахування рентабельності бізнесу. Написання і тестування платформи зайняло близько трьох років. Робили цей продукт лише для себе, але зараз ним користується багато хто з наших друзів, і ця платформа непогано себе зарекомендувала.

— У чому відмінність між технологічною картою та економікою технологічної карти?

— Це принципово різні речі. Технологічна карта — документ, у якому розписано технологію виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва та робочу силу, необхідну для виконання зазначених робіт, а також розмір матеріальних витрат. Загалом там містяться дані про всі технологічні процеси, які відбуваються у господарстві. Її складає агроном, тобто спеціаліст, який знається на технологічному процесі вирощування культур.

Натомість економіку технологічної карти прораховує економіст або фіндиректор, який може провести аналіз ринкових цін, тобто мінімальний тендерний ринковий аналіз, зокрема прогнозування доходів та витрат, вплив ринкової кон’юнктури на ціни на агропродукцію та ресурси тощо. У підсумку він може видати керівнику, що, наприклад, за умови інвестування у вирощування моркви 400 тис. гривень за врожайності цієї культури 80 т/га, собівартість 1 кг моркви становитиме 3 грн 20 коп. У 2025 році в січні гуртова ціна моркви з ПДВ становила 35 грн/кг. Собівартість моркви зі зберіганням — 7 грн/кг. Звісно, що такий бізнес рентабельний.

Минулого року собівартість кілограма моркви була така сама. Однак найвища ціна реалізації становила 8 грн, а середня (з урахуванням якості товару) — 5,6 грн. Наше підприємство по цій культурі отримало збитки, але мінімальні. Утім, якби ми не працювали над зниженням собівартості продукції, не проводили б структурування технологічних карт за витратами, то не змогли б прорахувати всі виклики та ризики. І, відповідно, зазнали б значних збитків.

Ми ж розуміємо, що аграрій не може управляти ринковою ціною продукту. Однак ми можемо впливати на собівартість та якість. Тому я завжди наголошую, що підготовка бюджетування починається з аналізу економіки технологічних карт, з управління собівартістю.

Простий приклад: виробнича собівартість ранньої цибулі торік становила 8 грн 20 коп., плюс додайте 2 грн на зберігання, відвантаження тощо. А закупівельна ціна була на рівні 7–14 грн/кг. За останні три роки середня ціна реалізації становила 9 грн/кг. Тож чи доцільно господарству вирощувати цю культуру? Мабуть, ні. Тобто після глибокого аналізу керівнику стає зрозуміло, які культури варто вирощувати з урахуванням цінових коливань ринку, а які ні.

— На що треба звертати увагу під час планування, які основні помилки роблять аграрії-початківці?

— Усі розуміють, що під час планування треба прорахувати технологічні карти, адміністративні витрати, витрати на зберігання продукції тощо. Проте при цьому не враховують ще ряд показників. Наприклад, майже ніхто з аграріїв не враховує за планування податкове навантаження. Вони знають про свої ПДФО та ПДВ, але забувають про них. А треба чітко розуміти, де сплачуємо податки, де не сплачуємо, і як це можна максимально оптимізувати.

Аграрії часто не звертають увагу на курсову різницю валют. При цьому майже половина необхідного для агробізнесу товару заходить до нас в євро та доларах. І на це обов’язково треба зважати під час планування бізнесу. І якщо чітко розрахувати розподіл ресурсів, прогнозування грошових потоків, оцінку ризиків, то план буде відрізнятися від фактичних витрат лише на 10%, і це дуже хороший показник для будь-якого бізнесу.

— До вас звертаються колеги з проханням прорахувати рентабельність проєктів або створити фінансові моделі виробництва. Чому до вас?

— На жаль, на сьогодні ІТ-розробники не зважають на середній та малий бізнес, хоча попит на їхні продукти в цих сегментах величезний. Гроші рахувати треба, а інструментів для цього немає, тому мої колеги звертаються до нас. Хоч у нас платформа й примітивна, бо її робили «не спеціалісти», але доволі дієва. Наприклад, один бізнесмен попросив нас порахувати вартість перероблення соняшнику на олію, макуху і пелети. Ми зробили такі розрахунки і побачили, що внутрішня рентабельність виробництва за умови інвестування 40 млн гривень становить 29,5%. Відповідно, окупність проєкту становить 7,2 року, але за умови вартості сировини 15 700 грн за тонну. Зараз ціни на соняшник ростуть, і тому ми під час розрахунку підвищили вартість сировини до 18 400 грн/т. Відповідно, рентабельність виробництва впала до 9,8%, а строки окупності бізнесу перевалили за 10 років. Тобто на сьогодні побудова такого виробництва для підприємця не вигідна.

Зараз є попит на розроблення фінансових моделей, бо до нас заходять закордонні інвестори, а вони без ознайомлення з бізнес-планом і фінансовим планом не будуть з вами навіть балакати.

Наприклад, щоб максимально унеможливити збитковість процесів, я ухвалюю рішення лише після того, як розроблю фінансову модель. Завдяки нашій платформі на це витрачається не більше двох тижнів. Коли працювали в Excel, то на цю роботу йшло 2–3 місяці. Звісно, хотілося б зробити цей розрахунок за 1–2 дні. Але, на жаль, ми не ІТ-спеціалісти й не можемо зробити самотужки таку досконалу платформу. А ті, хто може, не хочуть. І я переконаний, що кожен мій колега із задоволенням платив би 2–4 тис. доларів на рік і користувався б таким програмним продуктом.

— І наостанок розкажіть про стратегію впровадження та майбутнє фінансового планування. Як, на вашу думку, це має відбуватися?

— Стратегія впровадження диджиталізації агропідприємства дуже проста:

• поетапний підхід (визначення ключових пріоритетів, пілотні проєкти, масштабування);
• формування команди (визначення компетенцій, підготовка кадрів для роботи з цифровими інструментами);
• бюджет і ROI (підрахунок витрат на впровадження та оцінка окупності);
• кібербезпека.

А майбутнє фінансового планування — це персоналізовані платформи, машинне навчання, штучний інтелект у прогнозуванні. Крім того, це синергія з іншими інноваційними технологіями: дрони, точне землеробство, генетика насіння тощо.