Цифрове агро 2025

0,Цифровізація українського агро переходить з етапу експериментів у фазу системного впровадження. Це підтверджують результати другого щорічного дослідження «Цифрове Агро України», створеного командою Aggeek у співпраці з Олександром Хижняком та за його ініціативи, а також за експертної підтримки партнерів.

Дослідження ґрунтується на масштабному зрізі ринку. У 2025 році команда проаналізувала відповіді агровиробників із земельним банком від 80 до 500 тис. гектарів, провела анкетування 54 компаній (анкета містила 31 функціональне запитання) та залучила 2220 учасників відкритих онлайн-опитувань.

У такому форматі в межах одного дослідження фактично отримали два погляди на ринок:

1. Анкетування 54 компаній дало глибинний, структурований зріз. 
2. Анонімне опитування 2220 респондентів дало змогу визначити загальну ринкову температуру завдяки широкому охопленню і практичному досвіду з поля.

Тож маємо порівняння стратегічного і масового рівня цифровізації.

Мета дослідження — не підрахувати точну частку ринку кожного рішення, а зафіксувати тренди: які технології стають стандартом, які залишаються точковими інструментами та що саме формує конкурентні переваги українських агрокомпаній у 2025 році й у перспективі наступних років.

Рівень цифрової зрілості

Якщо результати опитування 54 агрокомпаній демонструють високий рівень цифрової зрілості (80%+ по автопілотах, GPS-моніторингу та супутниковому контролю), то анонімне опитування 2200 представників ринку показує значно стриманішу картину.

Найпоширенішою цифровою практикою серед широкої аграрної спільноти залишається бухгалтерський облік у 1С та її аналогах — 57%. Це показово: фінансова дисципліна і звітність є першою точкою входу в цифровізацію для більшості господарств. На другому місці — навігація (автопілоти й курсовказівники) — 52%. Тобто навіть у масовому сегменті кожне друге господарство вже використовує елементи точного землеробства.

Далі рівень проникнення технологій помітно знижується. Farm Management Systems (Cropio та подібні рішення) застосовують 37%, моніторинг техніки — 36%, супутниковий моніторинг розвитку рослин — 35%. Це означає, що системне управління даними поки не стало стандартом для більшості. Якщо в групі 54 компаній FMS використовують 80%, то в широкій вибірці — лише трохи більше ніж третина. Різниця майже вдвічі свідчить про суттєвий розрив між технологічно просунутими підприємствами і середнім ринком.

Метеомоніторинг використовують 31% респондентів, внесення ЗЗР з дронів — 26%. Тобто дрони вже вийшли з експериментальної ніші, але поки залишаються інструментом меншості. Ще нижчі показники мають технології, пов’язані з глибокою аналітикою й точним управлінням ресурсами: картування врожайності — 23%, внесення добрив зі змінною нормою — 21%, внесення ЗЗР зі змінною нормою — лише 13%. Це про логіку розвитку цифровізації в агро: ринок починає з базових інструментів контролю (облік, навігація), поступово переходить до моніторингу, однак лише невелика частка господарств доходить до повноцінного data-driven управління, де рішення ухвалюють на основі карт, зонування і змінних норм.

У підсумку дослідження демонструє дві паралельні реальності українського агро: з одного боку — група компаній із високим рівнем цифрової інтеграції, де автопілоти, FMS та супутниковий моніторинг стали нормою, з іншого — ширший ринок, який активно впроваджує базові рішення, і наближається до складних інструментів точного землеробства. Саме цей розрив і є головним простором для подальшого зростання галузі.

Рішення для управління земельним банком

Якщо подивитися на ІТ-рішення для управління земельним банком, то лідером виявляється… Excel із показником 22%. І це той випадок, коли цифра говорить більше, ніж будь-які гучні презентації. Зембанк — стратегічний актив агрокомпанії: договори оренди, строки, пролонгації, пайовики, спадщина, накладки, ризики рейдерства. І водночас кожен п’ятий аграрій продовжує вести цю критично важливу частину бізнесу в таблицях.

Поруч з Excel — платформа Feodal (22%), тобто спеціалізоване рішення фактично на одному рівні з універсальним інструментом. Це сигнал: частина ринку вже розуміє складність процесу й потребу в профільних сервісах, але масового переходу ще не відбулося.

Далі бачимо Cropwise — 17%. Це цікаво, адже Cropwise у свідомості багатьох асоціюється насамперед із виробничим блоком (поля, моніторинг, операції), але поступово стає і платформою для ширшого управління активами. Pro Zemli — 15%, Vkursi Zemli — 9%, Агроконтроль — 9%. Тобто ринок фрагментований: немає одного домінувального гравця, натомість є кілька сервісів із близькими частками. AgriChain — лише 3%, GIS-системи як окремий інструмент — 2%, інше — 1%. І тут виникає важливий висновок: повноцінна інтеграція геоданих та аналітики в управління земельним банком поки що залишається нішевою практикою. Більшість працює або в таблицях, або в прикладних сервісах із базовою функціональністю.

Серед 54 компаній ситуація значно структурованіша: 53% мають паспорт поля в рамках FMS, тобто понад половина господарств інтегрували історію поля безпосередньо в цифрову екосистему управління. Це означає не просто зберігання інформації, а її зв’язок із технологічними картами, бюджетами, врожайністю, витратами, аналізом ґрунтів. Фактично це вже модель «цифрового двійника» поля.

Утім, 25% ведуть паспорт поля в Excel — він залишається інструментом перехідного періоду: дані вже оцифровані, але ще не інтегровані в єдину систему. Це означає ручні оновлення, ризик помилок, відсутність автоматичного аналізу. Така модель працює, але має межу масштабування. І 22% взагалі не мають паспорта поля, тобто майже кожне п’яте господарство з вибірки.

Якщо зіставити цей блок із попередніми даними, виникає цікава асиметрія: 52% використовують автопілоти, 35% — супутниковий моніторинг, але лише 2% прямо вказують на використання GIS-систем для управління зембанком. Тобто технології «в полі» впроваджують швидше, ніж цифровізацію правової та земельної частини бізнесу.

Це показує, що цифрова трансформація українського агро наразі більше сфокусована на виробництві, ніж на структурному управлінні активами. А саме управління зембанком — особливо в умовах відкриття ринку землі та зростання конкуренції — може стати наступною хвилею цифровізації.

Використання GIS-рішень

Водночас рівень використання GIS-рішень у господарствах уже значно глибший.

79% — контури земельних ділянок і посівів. Тобто фактично 4 з 5 компаній уже оцифрували свої поля. Це означає, що базова геоприв’язка стала стандартом для середнього та великого агробізнесу. Без цифрового контуру сьогодні складно працювати з автопілотами, картами-завданнями, супутниковим моніторингом — це вже інфраструктурний рівень.

62% — карти-завдання, збирання врожаю, логістика. Це вже крок далі: не просто «намалювати поле», а використовувати геодані в операційній роботі. Карти-завдання — це основа для змінних норм, оптимізації проходів техніки, точного розрахунку витрат. А логістика врожаю через GIS — це контроль перевезень і мінімізація втрат.

60% — аналітична звітність щодо даних полів. Тут ми бачимо перехід від «обліку» до управління на основі даних. Якщо компанія аналізує врожайність по полях, витрати, історію обробітку — це вже не просто цифровізація, а елемент data-driven management.

51% — агрохімічне обстеження полів. Фактично кожне друге господарство використовує ґрунтову аналітику в цифровій формі. Це критично важливо для переходу до точного внесення добрив і відновлювальних практик. І саме тут відкривається потенціал для ШІ: прогнозування врожайності, моделювання норм внесення, оптимізація структури посівів.

І лише 15% не використовують GIS взагалі. Для українського агросектору це дуже високий рівень проникнення. Особливо якщо згадати, що ще 7–10 років тому цифрові карти були радше винятком.

Тепер найцікавіше — порівняння з анонімним опитуванням.

У відкритому опитуванні лише 2% назвали GIS-системи як інструмент управління зембанком, але серед 54 господарств 79% працюють із цифровими контурами. Це не суперечність, а різниця в глибині респондентів. Ймовірно, серед 54 компаній — більш структуровані, технологічно зрілі господарства. А в масовій вибірці (2200 осіб) представлені й невеликі фермери, й спеціалісти без доступу до повної картини управління.

Звідси ключовий висновок: GIS в українському агро вже стала стандартом для системних компаній, але на рівні ринку цифрова трансформація ще нерівномірна.

І якщо подивитися ширше, то логіка розвитку така:

1. Спочатку — GPS і автопілоти (механізація точності).
2. Потім — моніторинг і телематика (контроль процесів).
3. Далі — GIS і аналітика (управління на основі даних).
4. І лише після цього — повноцінний ШІ та прогнозні моделі.

Українське агро нині перебуває між другим і третім етапом — і це дуже цікава точка зростання. Це логічно пояснює, чому в планах на 2025 рік 43% компаній зазначили впровадження або розвиток паспорта поля. Ринок поступово переходить від «знати межі» до «знати історію, економіку та потенціал кожного гектара». Без якісних контурів, історії поля та агрохімії жодні AI-рішення не працюватимуть коректно.

Цифрові платформи

Якщо дивитися на відповіді 54 господарств, то рівень проникнення Farm Management System є дуже високим: 67% використовують Cropwise, 43% — MyJohnDeere, 37% — FieldView. Далі — OneSoil і Feodal (по 28%), myAgriLab (24%) та інші рішення. Причому окремо зазначено, що великі компанії розробляють власні FMS-рішення, тобто йдеться про створення повністю інтегрованих цифрових екосистем.

Тепер порівняймо це з анонімним опитуванням 2200 респондентів: Cropwise використовують 27%, FieldView — 11%, John Deere — 10%, Feodal — 8%. Частка «Інші» становить 28%, що також свідчить про фрагментованість ринку й наявність багатьох локальних або нішевих рішень.

Різниця між 67% (у вибірці 54 господарств) і 27% (у масовому опитуванні) за Cropwise — це індикатор структури ринку. Серед системних компаній цифрове управління вже стало нормою. У ширшій вибірці ринок ще перебуває на етапі переходу: частина господарств працює з повноцінними FMS, частина — лише з окремими цифровими інструментами, а хтось поки що обмежується базовими рішеннями.

Якщо дивитися стратегічно, то FMS — це точка інтеграції всіх даних: GPS, телематики, супутникового моніторингу, агрохімії, логістики, фінансів. І саме тут формується база для використання штучного інтелекту, прогнозних моделей та автоматичного план-факт аналізу. Фактично, українське агро вже пройшло перший етап цифровізації — автоматизацію техніки. Зараз воно входить у фазу управлінської цифрової трансформації, де ключову роль відіграють FMS. І різниця між двома вибірками чітко показує: лідери ринку вже живуть у цій реальності, натомість значна частина господарств лише підходить до неї.

Керування польовими операціями

Цей блок добре показує, що українська цифровізація почалася саме з техніки — і там вона сьогодні найглибша.

За даними 54 господарств, 75% використовують лінії навігації та довідники контурів полів, 70% — автопілоти, 58% — карти-завдання, 55% — RTK, 53% — керування причіпним агрегатом. Тобто більше ніж половина системних компаній уже працює у режимі високої точності. Менше перекриттів, менше пропусків, економія пального, ЗЗР і добрив. Ще один важливий маркер — 53% керування причіпним агрегатом. Це означає інтеграцію трактора й обладнання в єдину систему, синхронізацію дій і мінімізацію людського чинника.

Тепер подивимося на анонімне опитування щодо брендів навігації.

Trimble — 43%, John Deere — 40%, тобто два глобальні гравці формують ядро ринку. Topcon — 10%, Raven — 9%, далі значно менші частки. Це говорить про доволі високу концентрацію: українські господарства орієнтуються на перевірені міжнародні системи. Цікаво, що частка «Інше» — 15%. Це може свідчити або про використання бюджетних рішень, або про менш системну цифровізацію в частини господарств.

Якщо зіставити обидва блоки, вимальовується чітка картина: українське агро вже масово цифровізувало рух техніки. Навігація, автопілоти, RTK — це фундамент. Але глибина використання (карти-завдання, інтеграція агрегатів, повноцінне точне землеробство) поки що на рівні 50–60%. Технічна точність уже стала нормою, а управлінська точність тільки масштабується.

Плани на 2025 рік

Перше, що одразу впадає в око: лідером планів на 2025 рік є агрохімічний аналіз — 65%. Якщо раніше цифровізація починалася з техніки, то тепер фокус зміщується на ґрунт. Агрокомпанії хочуть глибше розуміти свій ресурс, працювати із зонуванням, точними нормами внесення, економією добрив. В умовах високої вартості ресурсів це логічний крок.

54% планують впроваджувати планування й бюджетування, 48% — план-факт аналіз. Це сигнал про управлінське дорослішання ринку. Якщо перший етап цифровізації був технічним (автопілоти, GPS), то наступний — фінансово-аналітичний. Компанії хочуть бачити не просто операції, а економіку кожного гектара.

Окремо варто відзначити ERP (заміна 1С) — 48%. Це маркер структурних змін. Перехід від локальних бухгалтерських програм до інтегрованих систем означає спробу з’єднати виробництво, фінанси, закупівлі та продажі в єдину цифрову модель.

50% планують оновлення обладнання для точного землеробства у висіві, 48% — для внесення ЗЗР, 43% — для внесення добрив, 39% — для обробітку ґрунту, 46% — для збирання. Це означає, що технічна модернізація ще не завершена. Ринок продовжує інвестувати в апаратну точність, але вже системніше — не точково, а по всьому виробничому циклу.

Цікавий показник — 44% планують впровадження штучного інтелекту. Для українського агро це високий рівень амбіції. Йдеться про запит на прогнозування, автоматизований аналіз супутникових даних, рекомендаційні системи. Тобто ринок поступово переходить від збирання даних до їх інтелектуальної обробки.

43% — паспорт поля. Це знову про структурування інформації. Якщо згадати, що раніше багато хто працював у таблицях Excel, то тепер компанії хочуть системного, накопичувального обліку історії поля.

35% планують GIS та FMS — цікаво, що ці показники нижчі, ніж з агрохімії чи бюджетування. Це може означати, що частина компаній уже має базові системи, а тепер фокус зміщується на їх поглиблення та інтеграцію.

Regenerative agriculture — 35%. Це окремий стратегічний сигнал. Попри війну та фінансові ризики, третина компаній думає про відновлювальні практики й довгострокові моделі управління ґрунтом.

Важливий маркер — лише 9% зазначили «все впроваджено», тобто ринок перебуває у фазі активного розвитку.

Якщо узагальнити, плани на 2025 рік показують три великі вектори:

1. Поглиблення роботи з ґрунтом і точними нормами (агрохімія, обладнання ТЗ).
2. Посилення фінансово-управлінської аналітики (план-бюджет, ERP, план-факт, BI).
3. Підготовка до переходу в еру інтелектуальної цифровізації (ШІ, інтегровані системи, відновлювальне землеробство).

Українське агро переходить до системного управління даними й економікою поля. А ми будемо й надалі спостерігати за цим процесом.