АгроДрони: за і проти

Про агродрони ведуть багато дискусій, більшість яких зводиться до всебічної користі та неабияких перспектив. Однак подивімося на реалії: на сьогодні спеціалізація агродронів ― це десикація соняшнику. Інші види внесень займають не більше 10% від загального обсягу. Минуло шість років з початку активного використання «пташок», і якщо донині агробізнес не почав активно масштабувати технологію, це означає, що не все так просто.

З іншого боку, усі розуміють, що у певних операціях агродрони працюють краще обприскувачів. Це оброблення ділянок поля, коли немає сенсу використовувати самохідний або причіпний обприскувач. І звісно, робота по високорослих культурах, коли колісна техніка може наробити втрат через механічне пошкодження рослин. Тож розглянемо усі за і проти застосування агродронів та спробуємо зрозуміти, коли, як і навіщо варто використовувати літальні обприскувачі.

Ринок падає

Хороші перспективи не означають швидкого поширення. Перед 2022 роком ринок агродронів в Україні зростав вкрай швидко, чому сприяли погодні умови у період збирання соняшнику. Але з початком війни ситуація змінилась, і тут повпливали одразу кілька чинників. Військові суттєво обмежили використання дронів в агровиробництві, виникла потреба отримувати дозволи, і цей процес був не найпростішим. Потім питання дещо врегулювалось, але ніхто не скасовував роботу РЕБ. Зважаючи, що ворог і далі атакує Україну бойовими дронами переважно вночі, коли працюють і агродрони, це також не сприяло популярності цієї технології обприскування. У 2023 році обсяги обробітку полів за допомогою агродронів впали на 20%, а за 2024 рік статистика також не найкраща. Зараз ще тривають підрахунки, але точно можна сказати, що обсяги десикації гарантовано зменшилися.

Причини стагнації

Що б не розповідали продавці, агродрони мають певні обмеження у використанні. Для досягнення прийнятної продуктивності агродрони повинні літати на висоті 4‒6 м над цільовою поверхнею. Або возити із собою штангу, що негативно впливатиме на загальну ефективність літального апарату. Зайва вага потребує більше зусиль для підтримання дрона у повітрі, тому така опція хоч і наявна у певних виробників, її використовують досить обмежено. Тому доводиться використовувати мінімум форсунок і виконувати розпилення з відносно великої висоти, щоб збільшити ширину захвату. За мінімального вітру це практично не впливає на якість внесення, але тільки-но умови хоч трохи погіршуються, виникають ризики суттєвого знесення крапель робочого розчину на десятки й сотні метрів. Це може призвести до нерівномірності обробітку, тривалого перебування крапель у повітрі й часткового або повного їх висихання. Тому одразу виникає питання ефективності оброблення, що можна перевірити лише після того, як препарат має подіяти. Усі бачили картинки з «матрасами» на полях після невдалої десикації ― це результат невдалого розрахунку висоти оброблення. Отже, робимо висновок: технологія є метеозалежною, при чому як у локальному, так і глобальному сенсі. Для прикладу беремо минулий рік. Сухе літо і початок осені створили умови, коли десикація соняшнику була непотрібна на значній частині площ. Підрядники заробили менше, і це аж ніяк не залежало від професіоналізму команд або можливостей техніки. Просто погода сприяла рівномірному висиханню культури без допомоги хімії. І так може бути з будь-якою культурою у будь-який рік. Тому, якщо підприємство намагається точно розрахувати терміни окупності агродронів, слід зважати на можливі простої через несприятливу погоду та збільшувати термін окупності на 20% щонайменше.

Людський чинник

Експлуатація агродронів залишається відносно складним процесом. Лише на вивчення та відпрацювання базових речей знадобиться кілька тижнів. Коли ж додаються певні моменти з помилками у програмному забезпеченні, роботою РЕБів, механічними несправностями, отримання достатнього досвіду може розтягнутися на цілий сезон. Тому спеціалісти, що добре знаються на експлуатації агродронів є цінними кадрами, які потребують відповідної оплати праці. І це повністю виправдано, оскільки цим людям доводиться працювати у найважчих умовах з небезпечними хімікатами. Не кожен аграрій може собі дозволити утримувати у штаті такого спеціаліста. Тим паче зараз, коли система бронювання працівників залишається недосконалою, а попит на операторів дронів у ЗСУ зростає з кожним днем.

Однак цей чинник з негативного може перетворитися на позитивний. Тільки-но закінчиться війна, до цивільного життя повернеться чимала кількість професійних операторів, яких можна буде залучати до роботи з агродронами. Відійдуть у минуле повітряні тривоги, РЕБ, обмеження у використанні дронів поруч з об’єктами військової і цивільної інфраструктури, і агропідприємства отримають той ресурс, якого зараз бракує для масового впровадження технології агродронів.

Недосконала техніка

Виробникам агродронів не відмовиш у бажанні постійно вдосконалювати свою продукцію. Наприклад, управління агродронами поступово спрощується, але загалом воно і далі лишається непростим для непідготовленої людини. Прогрес у цьому напрямі досить повільний, тому цей чинник і далі обмежує використання дронів.

Якщо з управлінням проблему можна розв’язати навчанням операторів, процес обприскування дещо гірше піддається впорядкуванню. У наземних обприскувачах розмір краплі регулюють шляхом встановлення відповідних розпилювачів та створення потрібного тиску. В агродрони нераціонально встановлювати потужний насос через вагові обмеження. Тому виробники використовують альтернативні рішення, які хоч якось намагаються забезпечити потрібний діапазон розмірів крапель. І скажімо відверто, це надто широкий діапазон. Якщо в наземних обприскувачах вдається дотримуватися розміру +/- 50 мкм від завданого, в агродронах цей діапазон у рази більший і зазвичай становить 50‒300 мкм. Чим це погано? Дрібні краплі частково або повністю випаровуються, великі стікають із цільової поверхні на землю і стають причиною неефективних витрат робочого розчину. Наразі це питання на стадії пошуку відповідної технології, хоча наявні рішення з певними препаратами демонструють доволі непогану ефективність.

Що підходить для ультрамалообємного внесення?

Агродрони працюють з технологією ультрамалооб’ємного (УМО) обприскування, виливаючи 5‒10 літрів робочого розчину на гектар. Така норма є достатньою далеко не для всіх препаратів. Виробники агрохімії тільки почали розроблення препаратів для внесення агродронами з мінімальними нормами, але одразу можна сказати, що нині офіційно адаптованих препаратів пропонують одиниці. Аграріям доводиться самостійно випробовувати наявну хімію на можливість внесення висококонцентрованих розчинів і працювати на власний розсуд. З іншого боку, отриманий досвід є безцінним. Щодо деяких препаратів уже точно є інформація про їх ефективність та особливості внесення дронами. І це лише початок. За три ― чотири роки ситуація має змінитись, і багато засобів захисту буде адаптовано саме для внесення за УМО-технологією. Зауважимо для оптимістів: повного переходу з наземних обприскувачів на агродрони не відбудеться. Не всі типи ЗЗР можна буде адаптувати для внесення у надмалих дозах. Наприклад, внесення ґрунтових гербіцидів вимагає достатньо великих норм так само, як і фунгіцидів. Хіба що будуть розроблені принципово нові діючі речовини й способи їх впливу на рослини та загрози (хвороби, шкідники і бур’яни). А на це знадобиться значно більше часу, тому у найближчі п’ять років суттєвих змін не відбудеться, і аграрії працюватимуть з наявними ЗЗР.

Цільові призначення

Досвід експлуатації агродронів показав, що їх треба розглядати як допоміжний інструмент для розв’язання різних завдань з оброблення полів. Не вся хімія придатна до застосування в ультрамалооб’ємних дозах, тому для наземної техніки також буде робота. Проте і без дронів на сьогодні вже важко уявити прогресивне рослинництво. Обприскування з повітря дає змогу вчасно виконати оброблення, коли наземна техніка елементарно не може заїхати у поле через підвищену вологість або ризики значних пошкоджень рослин по технологічній колії. Для локальних оброблень агродрони є взагалі єдиним ефективним рішенням, оскільки заганяти у поле великий обприскувач це надто довго і дорого. Що стосується продуктивності, вона хоч і нижча, ніж у колісної техніки, але, якщо взяти комплект з двох агродронів і команду професійних операторів, вони за ніч можуть обробити 100‒200 га, а за сприятливих умов і більше. За бажанням, можна використовувати більш потужні дрони з баками на 40‒50 л, але це має сенс лише там, де потрібні більші норми внесення. Якщо вносити традиційні 5‒7 л/га, їм не вистачатиме заряду батарей для повного спорожнення бака упродовж одного вильоту. Тому загальна продуктивність буде ненабагато вищою.

Придбати чи найняти?

Більшість великих українських агропідприємств поки що вивчають доцільність придбання власних парків агродронів. Хоча деякі компанії вже мають на озброєнні цей інструмент і активно його використовують. Чому ж інші вагаються? Відповідь доволі проста: на ринку є багато підрядників, які пропонують послуги внесення ЗЗР за допомогою агродронів. Для агрохолдингу простіше скористатися послугою, ніж створювати власний окремий підрозділ. Коли йдеться про високотехнологічні речі, знайти хороших спеціалістів або навчити своїх працівників ― завдання непросте. Залежність від кадрів тут дуже велика, і якщо раптом людина захоче звільнитися, поля залишаться без захисту. Надійніше заздалегідь найняти підрядника, зафіксувати ціну й обсяги і не мати жодного додаткового клопоту. Після завершення війни створення власних парків агродронів стане більш актуальним, оскільки кадрове питання буде не таким гострим. А поки що переважну більшість оброблень дронами будуть виконувати саме підрядники.