Агродрони: політ нормальний

Попри скепсис деяких експертів, які вважають, що ринок агродронів в Україні досі перебуває на межі статистичної похибки, аграрії дедалі активніше голосують за цю технологію гривнею. Показовий приклад — великі агрохолдинги. Зокрема, ІМК уже кілька років системно працює із сервісними компаніями та щороку обробляє агродронами 50–70 тис. гектарів.

Разом із попитом стрімко зростають можливості техніки. Якщо кілька років тому DJI Agras T30 забезпечував у середньому 10–12 га/год за норми внесення 3–5 л/га, то DJI Agras T50 уже працює з продуктивністю до 20 га/год, а новий флагман DJI Agras T100 здатний закривати 30–40 га/год за норми 8–20 л/га. Навіть якщо через погодні умови чи роботу засобів РЕБ для польотів залишається лише п’ять ефективних годин на добу, один такий комплекс може обробити понад 150 га за зміну.

Саме такі дрони постачає компанія AGRONIX, яка також надає послуги з внесення засобів захисту рослин і добрив агродронами. Хоча сама компанія працює на ринку лише два роки, її засновник Микола Черняк займається агродронами ще з 2020-го й фактично пройшов разом із ринком усі етапи його становлення — від перших експериментів із технологією до сучасних високопродуктивних комплексів.

В інтерв’ю iFarming Микола Черняк розповів, як за цей час змінилися агродрони, клієнти та сам ринок, чому оператори сьогодні працюють у значно складніших умовах, які помилки найчастіше допускають господарства на старті та куди, на його думку, рухатиметься ця технологія найближчими роками.

— Миколо, як ви прийшли в цей бізнес і яким тоді був український ринок агродронів?

— Вперше я близько познайомився з агродронами у 2019 році. На той момент технологія була доволі сирою: багато питань щодо ефективності внесення, роботи препаратів за малих норм виливу, дрифту, загалом практичного застосування.

Переломний момент настав у 2021 році. До мене прийшов майбутній партнер, якого я знав по спільному бізнес-ком’юніті, й сказав: найголовніше, що дрони почали страхувати. Тобто надання послуг агродронами може стати бізнесом, бо ризики можна перекласти на страхові компанії. Саме тоді я почав дивитися на агродрони не як на цікаву технологію, а як на перспективний напрям. Почав активно вивчати тему, спілкуватися з дилерами й операторами.

Наступний знаковий момент стався, коли я приїхав у QUADRO.ua до Вадима Остапенка. В їхньому офісі я зустрів практика, який надавав послуги й приїхав купувати ще кілька агродронів. Звали його, не повірите, Андрій Дронов. Тоді я зрозумів, що це вже не експериментальна технологія і не красива ідея, а реальний бізнес, на якому люди заробляють. Хоча компанії, які професійно надавали послуги агродронами, можна було перелічити на пальцях. Утім, саме це й означало, що ніша практично вільна.

Мені допоміг попередній досвід роботи в аграрній сфері. На той час я вже сім років працював у дистрибуції засобів захисту рослин. Спочатку прийшов до власника компанії: «Є така тема, треба в неї заходити. Я вже детально розібрався». Чому він тоді не погодився — для мене й досі загадка. Кілька місяців вагався, але рішення так і не ухвалив. Натомість я за цей час остаточно переконався у перспективах технології, і ми разом із партнером запустили власний бізнес: створили компанію «Кроптер». Родина мене активно відмовляла: тоді у мене була керівна посада, хороша зарплата, стабільна робота. Зараз працювати доводиться майже цілодобово, але власна справа того варта.

Стартували фактично з двох агродронів DJI Agras T20, генератора, буса Renault Master і мінімально необхідного комплекту обладнання, яке придбали в кредит. Ще до отримання першої техніки ми вже мали замовлення приблизно на 500 га. Це були господарства, яким я продавав агрохімію, і вони цікавилися новою технологією. До кінця сезону докупили ще п’ять Т30 і виросли до парку із семи агродронів. Щоправда, перший сезон був більше про навчання: нові моделі мали «дитячі хвороби», траплялися заводські дефекти, тому інколи простіше було купити ще один дрон, ніж чекати ремонту. Від початку ми зробили ставку на DJI, і надалі зрозуміли, що це було правильне рішення.

— Ви запускали бізнес у непростий час: спочатку пандемія COVID-19, а вже за два роки — повномасштабна війна. Як ці події вплинули на розвиток компанії і чому згодом на зміну «Кроптеру» прийшов AGRONIX?

— У 2021 році ми стартували наприкінці літа й обробили близько 10 тис. гектарів, а у 2022-му — вже понад 20 тисяч, хоча сезон теж почали влітку. Перші місяці після повномасштабного вторгнення були суцільною невизначеністю. Обладнання залишилося під Києвом, ніхто не розумів, що буде далі. Коли ситуація трохи стабілізувалася, почали відновлювати роботу.

Найбільшим викликом стали дозволи на польоти. У кожній області діяли свої правила: десь дозволи отримували відносно швидко, десь це було майже неможливо. Бували парадоксальні ситуації, коли ми могли працювати в прифронтових районах Харківщини, а в Білій Церкві, звідки я родом, дозволу не давали.

Сам ринок також проходив непростий період. Після стрімкого зростання у 2021 році війна фактично поставила його на паузу. У 2023-му він почав оживати. Через проблеми з імпортом техніки виник дефіцит дронів, і ті компанії, які змогли налагодити офіційне ввезення обладнання, отримали серйозну перевагу. Ми були серед них.

У 2023 році завершилася історія «Кроптера». Ми розійшлися з партнером, і я вирішив будувати компанію самостійно. Спочатку з’явилася компанія «АгроЧерняк», а згодом — бренд AGRONIX.

Сьогодні AGRONIX — це команда фахівців, яка комплексно працює з агродронами: постачає техніку, навчає операторів, забезпечує сервісне обслуговування та надає послуги з внесення засобів захисту рослин і добрив.

Для мене було важливо створити не просто компанію з продажу дронів, а систему, в якій клієнт отримує повний супровід — від вибору техніки до її запуску та підтримки протягом сезону.

— Як за ці роки змінився ваш клієнт? Хто першим повірив в агродрони і хто приходить до вас сьогодні?

— Кардинальна різниця в тому, що на початку майже ніхто не вірив в ефективність агрокоптерів. Нашими першими клієнтами були новатори — люди, які постійно стежать за новими технологіями й готові першими їх випробовувати.

Потім дронами зацікавилася друга хвиля — прогресивні господарства. Вони зазвичай чекають, доки технологія доведе свою ефективність, і лише тоді починають її впроваджувати. Це господарства, які вже використовують автопілоти, працюють за картами-завданнями та тестують цифрові сервіси. Для них дрон — ще один інструмент, що доповнює цю екосистему.

Нині ми переходимо до третього етапу, коли агродрони стали цікавими більшості традиційних господарств. Вони готові використовувати технологію, якщо вона дає зрозумілий економічний результат.

Ще не освоїла дрони одна категорія господарств — консерватори. Вони неохоче змінюють звичні підходи й до останнього не бачать потреби щось впроваджувати, доки старі методи працюють. Я знаю великі компанії, де навіть канцелярію видають тільки після підпису керівника.

Думаю, коли агродрони стануть такою самою звичною технологією, як сьогодні автопілот чи паралельне водіння, можна буде сказати, що ринок остаточно сформувався.

Загалом, якщо говорити про еволюцію ринку, я бачу її саме так: новатори → прогресивні господарства → масовий ринок → консерватори. Зараз ми перебуваємо на етапі переходу до масового ринку.

— Як за ці роки змінилося застосування агродронів?

— Коли ми починали, приблизно 90% усіх робіт припадало на десикацію. Із них близько 15–20% — десикація ріпаку, решта — соняшнику. З 2022 року ситуація почала змінюватися. Господарства поступово переконалися, що агродрони ефективні не лише для десикації, а й для внесення фунгіцидів та інсектицидів. Спочатку на соняшнику й ріпаку, потім на кукурудзі.

Сьогодні структура робіт уже зовсім інша. Десикація займає приблизно 40% робіт. Значну частку становить внесення інсектицидів на кукурудзі, активно зростає застосування фунгіцидів та інсектицидів на соняшнику й ріпаку. Крім того, дронами вже вносять гербіциди, ґрунтові препарати, біостимулятори, мікродобрива. По суті, сьогодні вже немає принципових обмежень чи упереджень щодо того, які препарати можна застосовувати за допомогою агродронів.

Окремий напрям, який зараз активно розвивається, — внесення гранульованих добрив. Поки що це дорожче, ніж робота традиційною технікою, але в окремих ситуаціях дрони не мають альтернативи. Якщо після дощу трактор не може зайти в поле, краще оперативно внести хоча б 50–70 кг азотних добрив у вологий ґрунт, ніж чекати, поки він висохне, і втрачати ефективність підживлення.

— Яким ви бачите розвиток агродронів найближчими роками?

— Головна тенденція доволі чітка: агродрони ставатимуть більшими, продуктивнішими й доступнішими. Для порівняння: коли ми починали працювати з DJI Agras T20, це був 20-літровий дрон зі швидкістю польоту близько 20 км/год. Сьогодні вже доступні дрони зі 100-літровим баком, які можуть працювати зі швидкістю понад 70 км/год. Якщо п’ять років тому за зміну можна було обробити близько 100 га, то зараз такий обсяг реально виконати приблизно за три години.

Не менш активно розвивається програмне забезпечення. Штучний інтелект працює безпосередньо на борту дрона. Система аналізує інформацію з датчиків і самостійно ухвалює прості рішення: облітає перешкоди, коригує маршрут, контролює безпечний політ. І це лише початок — з кожним поколінням техніки автономність таких систем буде тільки зростати.

— Як господарству замовити обробку агродронами?

— Насамперед потрібно розуміти, де агродрон справді ефективний. Ми працюємо переважно з високорослими культурами — соняшником, кукурудзою та ріпаком. Тут його перевага очевидна: він не витоптує посіви. При цьому якість внесення цілком достатня, щоб забезпечити 70–80%, а в окремих випадках до 90% ефективності самохідного обприскувача.

До нас звертаються в різних ситуаціях. Хтось не має власного обприскувача, комусь бракує людей у сезон, інколи техніка просто виходить з ладу. Наприклад, нещодавно в одного з наших клієнтів зламався самохідний обприскувач саме в розпал сезону. Довелося терміново закривати всі роботи агродронами, щоб не втратити час. В іншого клієнта теж зламався обприскувач, але вони перед тим замовили в нас дрон Т50 і попросили, щоб ми максимально швидко закрили постачання, щоб вони мали чим працювати.

Від господарства нам потрібно мінімум: поле, вода і препарати. Усе інше ми привозимо із собою: обладнання для приготування робочого розчину, антипін і антидрифт, анемометри для вимірювання швидкості вітру, pH-метри для контролю якості води, засоби індивідуального захисту для пілотів, обладнання для промивання дронів і баків. Тобто ми повністю самодостатні й готові до роботи.

Перед початком обробки пілот обов’язково виконує обліт поля. Навіть якщо господарство надає готові контури, ми все одно перевіряємо їх на місці. Наприклад, за кілька років могли вирости дерева вздовж лісосмуги, змінитися межі поля чи з’явитися інші перешкоди. Дрон будує актуальну карту, після чого автоматично формує маршрут польоту й лише тоді розпочинає внесення.

— Як на роботу агродронів впливають системи РЕБ?

— Погано, якщо використовувати цензурну лексику. Це сьогодні одна з найбільших проблем. Якщо два-три роки тому через активну роботу РЕБ страждали передусім аграрії в Дніпропетровській, Харківській та інших прифронтових областях, то нині ситуація кардинально змінилася. Тепер із перешкодами стикаються навіть на заході України. Поблизу Хуста чи Яремче під час повітряної тривоги й роботи РЕБ агродрони так само втрачають орієнтацію.

Водночас робота РЕБ не означає автоматичну втрату дрона. У нормальному режимі агродрон працює на автопілоті: оператор запускає місію, а далі машина самостійно виконує маршрут. Якщо починається спуфінг або втрачається GPS-сигнал, оператор має одразу перевести дрон у ручний режим і повернути його. Найголовніше — не відволікатися. Колись у Tesla можна було ввімкнути автопілот і не торкатися керма, а зараз система постійно перевіряє, чи водій контролює автомобіль. В агродронах поки нема такого функціоналу, але логіка така сама: автопілот допомагає, та відповідальність лишається за оператором.

Треба також розуміти, що агродрон не проєктували для роботи в умовах потужного радіоелектронного впливу. Засоби РЕБ створювали насамперед для боротьби з військовими цілями — ракетами та бойовими безпілотниками. У порівнянні з ними цивільний агродрон — це, образно кажучи, як першокласник поруч з Василем Вірастюком. Тому сьогодні головне правило для оператора — завжди тримати руки на кермі, чи то пак на пульті, й бути готовим будь-якої миті перебрати керування на себе.

— Як це впливає на надання послуг? Наскільки складно сьогодні дотримуватися графіків і домовленостей із замовниками?

— Дуже складно. Якщо раніше ми могли працювати у більш-менш прогнозованому режимі, то зараз постійно доводиться підлаштовуватися під умови. Потрібно ловити кожне вікно, коли можна безпечно літати. Через це в сезон буває, що хлопці працюють по 15 год на добу, сплять по три-чотири години. Це справді важка робота.

До того ж ми працюємо під постійним тиском, в умовах жорстких графіків. Для аграрія кожен день затримки загрожує збитками. Наприклад, господарство вже законтрактувало 20 комбайнів на збирання ріпаку, а десикацію неможливо виконати через роботу РЕБ. Для аграрія це означає зрив графіка, простій техніки й потенційні фінансові втрати через недобір урожаю. Відповідно, на кого він хоче перекласти відповідальність? Звісно, на сервісні компанії. Усі хочуть, щоб роботи були виконані якнайшвидше, але ми не можемо ризикувати технікою й безпекою людей. Якщо умови не дають змогу літати, доводиться чекати.

— На початку розвитку ринку було чимало історій з пошкодженням посівів через неправильне внесення препаратів агродронами. Наскільки сьогодні вдалося мінімізувати такі ризики?

— За останні кілька років галузь дуже змінилася. Якщо у 2021 році всі працювали методом проб і помилок, то сьогодні ми значно краще розуміємо, як на якість внесення впливають вітер, погодні умови, розмір краплі, властивості препаратів та інші чинники. Я більше скажу: в перший же день роботи 2021 року я посадив узятий у лізинг дрон DJI Agras Т20 просто посеред кукурудзяного поля. Коптер так посік рослини, що відео з його пошуків нагадує фільм жахів. Але час минає, і ми багато чого навчилися.

Це добре видно і за статистикою. Минулого року ми обробили близько 60 тис. гектарів, і лише в одному випадку довелося компенсувати збитки клієнту. Помилки повністю виключити неможливо — людський чинник залишається. Але сьогодні їхня кількість уже мінімальна.

Пілоти агродронів не беруться з неба, їх треба навчати, а потім вони мають постійно набиратися досвіду. Водночас важливо, щоб кожен виконував свою роботу. Пілот має якісно виконати внесення, але він не може замінити агронома. Якщо сервісну компанію не попереджають про зміну препарату або не надають усієї необхідної інформації, ризик помилки зростає. Наприклад, пілота не попередили, що замість інсектициду він вноситиме гербіцид, і, як наслідок, отримали часткове пошкодження посівів. Тому якісний результат — це завжди спільна відповідальність сервісної компанії та господарства.

— Ви часто говорите, що український ринок агродронів один із найсильніших у світі. Чому?

— Бо в Україні зовсім інші масштаби роботи. Пам’ятаю, на виставці Agritechnica 2025 в Ганновері я підійшов до стенда найбільшого інтегратора агродронів у Німеччині Schmidt Solutions і запитав, скільки гектарів вони налітали. Відповідають: «П’ять тисяч». Я перепитав: «На один дрон?» Кажуть: «Ні, усією компанією за рік». А в нас один дрон DJI Agras T30 за сезон стабільно обробляє 5–7 тис. гектарів.

Причина проста: у більшості країн Європи агродронами не можна вносити пестициди, тому вони використовують їх переважно для внесення добрив, сидератів чи моніторингу. Українські ж оператори щодня працюють із повним спектром польових обробок, причому ще й у надзвичайно складних умовах війни та РЕБ. Саме тому за практичним досвідом і масштабами роботи ми сьогодні серед світових лідерів.

— Які помилки найчастіше роблять на початку роботи з агродронами?

— Найпоширеніша помилка — недооцінювати специфіку внесення. Багато новачків не розуміють, як працюють крапля, вітер і погодні умови. Саме через це найчастіше виникають випадки знесення препарату на сусідні поля.

Друга проблема — бакові суміші. Не всі препарати сумісні між собою, а бажання змішати в одному баку одразу кілька продуктів нерідко закінчується проблемами. «Хімія» потребує уважного підходу.

Ще одна помилка стосується не лише агродронів, а й захисту рослин загалом. Потрібно чітко розуміти, яку проблему ви вирішуєте і яка діюча речовина потрібна в конкретній ситуації. Не можна обирати препарат лише тому, що він добре зарекомендував себе раніше або просто подобається. Спочатку має бути правильний діагноз, а вже потім — правильний препарат.

І ще одне правило, про яке я вже казав, — оператор не повинен втрачати контроль над дроном. Автопілот значно полегшує роботу, але не замінює пілота.

— Що для вас означає бути першими на ринку?

— Звісно, ми завжди намагалися першими привозити нові моделі агродронів і швидко запускати їх у роботу. Але для мене це не головне. Бути першими — означає знаходити правильні рішення, випробовувати їх на практиці й ділитися ними з ринком.

Наприклад, коли ми починали працювати, майже всі сервісні бригади перевозили обладнання в бусах. Це було зручно, але рано чи пізно в салоні розливалася «хімія», і пілоти мусили дихати її випарами. Ми одними з перших перейшли на причепи, а також почали використовувати мобільні вузли приготування робочого розчину. До цього багато хто змішував препарати просто у відрах. Сьогодні і причепи, і змішувачі вже стали професійним стандартом.

Так само ми одними з перших запровадили чітку спеціалізацію в команді й відкрито ділилися своїми напрацюваннями. Ми не робили із цього секрету, тому багато рішень, які спочатку використовували в AGRONIX, згодом стали звичною практикою для ринку. Ми публікуємо відкрито наші матеріали, проводимо вебінари та офлайн-бізнес-бранчі, де ділимося своєю практикою, щоб ринок зростав з нами.

Окремий напрям — підготовка операторів. Ми зрозуміли, що без кваліфікованих пілотів ринок не зростатиме, тому створили власну школу операторів агродронів: розробили навчальний посібник, записали повноцінний відеокурс із професійною зйомкою та практичними матеріалами. Він охоплює не лише керування дроном, а й базові знання із захисту рослин, роботи з препаратами й технології внесення.

— Кого сьогодні ви вважаєте своїм головним конкурентом? Інші компанії, самохідні обприскувачі чи, можливо, засоби РЕБ?

— Наші головні конкуренти — консерватори. Ті, хто не хоче користуватися штучним інтелектом, смартфонами, відеозв’язком, впроваджувати елементи точного землеробства. Саме вони сьогодні найбільше стримують розвиток ринку.

Що стосується інших компаній, то мені подобається, що ми не самі. Роботи відверто дуже багато. Коли ми тільки прийшли на цей ринок, беззаперечним лідером був DroneUA — компанія з величезним масштабом, капіталом і впливом. Зараз вони більше зосередилися на інших напрямах, зокрема EcoFlow, а ринок став значно ширшим. Ми ж поки не виконуємо навіть 10% від того обсягу, який мені б хотілося. Нам не вистачає часу і людей. Хочеться створити асоціацію операторів агродронів, розвивати систему навчання, ще активніше співпрацювати з виробниками ЗЗР. Якщо ринок розвиватиметься, від цього виграють усі.