Взяти врожай під контроль

— Пане Юрію, ґрунти ― основа успіху будь-якого аграрного виробництва. Як змусити їх працювати на культуру?

Ґрунти рідко обирають. Що отримав ― з тим і працюєш. З полями «Агро-Регіону» у Київській, Чернігівській і Житомирській областях я познайомився 2016 року. Виявилися вони дуже строкатими: за вмістом речовин, механічним складом, рельєфом. Подекуди переходять у торфовища, що тягне за собою ще одну проблему ― підвищену кислотність. От у нас і виходило: ніби все робили за аграрною наукою, а результат різний, місцями невтішний. Звісно, так не годиться. Замовили більш точний аналіз ґрунту. Спочатку використовували «сітку», але пізніше перейшли на завдання за зонами неоднорідності, згодом напрацювали карти врожайності.

У нас доволі стандартний набір культур: кукурудза, соняшник, соя, озима пшениця, озимий ріпак. 

Одним з перших агрегатів для впровадження елементів точного землеробства став причіпний розкидач мінеральних добрив Amazone ZG-TS 8200. Він дав змогу працювати з картами завдання, вносить добрива диференційно. У розкидачах Amazone є модуль програмного забезпечення GPS-Maps, який дає змогу просто обробляти аплікаційні карти у форматі shape. 

Застосували його в той самий сезон, що і нову сівалку Horsch Maestro, і все це вкупі дозволило нам нарешті взяти врожай під контроль. Далі почали масштабуватися й удосконалювати підходи. Наразі ґрунти всіх ділянок проаналізовані, по деяких маршрутах дослідження пішли вже по другому колу, бо пройшло чотири-п’ять років і на полях могли відбутися зміни, які час врахувати. А десь треба переконатися, що стратегію вибрали правильно.

— Наскільки активна співпраця з лабораторією змінила вашу агротехніку? 

На основі лабораторних досліджень було розроблено систему живлення, й, треба сказати, вона значно відрізнялася від того, що ми застосовували раніше. Виявилося, що деякі добрива потрібні не скрізь або їхні норми мають бути суттєво знижені. Це на кожному гектарі дало економію в кілька десятків доларів. Якась ділянка потребувала певних мікроелементів, на які ми не звертали уваги. 

Візьмемо поле, яке ми досліджуємо вже чотири роки. Особливість його в тому, що протягом цього часу ми добрив на цій ділянці практично не вносили, хіба що трохи калію. У результаті врожаї були добрі, проте склад ґрунту не погіршився. Виходить, що й не потрібно було в нього вкладати зайве. Але так не скрізь: інші ділянки вдячно відгукнулися на підвищені дози певних елементів. 

Також стало явним, що вапнування ділянок іноді дає більше результату, ніж підживлення. При цьому має значення доза. Було так, що провапнували, а нічого не змінилося за аналізом. Тоді збільшили дози ― і все стало гаразд. Розкислення почали з 2017‒2018 рр. Внесення вапна змінними нормами на звичайному тракторі регулювали швидкістю ― чим більше швидкість машини, тим менше речовини потрапляє в ґрунт, і навпаки. 

До речі, детальний аналіз показав, що розбіжність у кислотності буває і на полях, що розташовані на відстані в один кілометр одне від одного, і в межах одного й того самого поля. Є в агрохолдингу й такі місцини, де ґрунти кислі, а вже через лісок ― лужні. Маємо навіть і лужні піски, хоча раніше я вважав, що піщані ґрунти здебільшого мають кислу реакцію ґрунтового розчину.

Якщо підсумувати, то тепер ми вже самі стали настільки обізнані, що нам достатньо результатів аналізів, щоб самотужки визначити план роботи й норми внесення.

— Робота з лабораторією довела свою ефективність?

Так. Я можу говорити про це впевнено за підсумками активної співпраці. На 85% ми все зробили правильно. Щоб переконатися в цьому, нам зараз, через чотири-п’ять років, важливо зробити ті самі аналізи в тій самій лабораторії, за тими самими маршрутами. Така собі чергова диспансеризація стану полів. Цим зараз і займаємося.

До речі, лабораторію ми вибрали не одразу. Спочатку пробували працювати з різними виконавцями. Щодо характеристик ґрунтів, усі вони давали схожі дані, а от рекомендації лабораторій щодо внесення добрив часто відрізнялися.

Ми вирішили випробувати ці рекомендації, для чого вибрали у двох господарствах два строкаті масиви площею 2 тис. гектарів, які за своїми якостями вважаються не дуже врожайними. Бо на хорошій землі все зрозуміло — родючість ґрунту буде нівелювати негаразди в можливих проблемних місцях. А от бідніший ґрунт, де ще й опадів не так багато, покаже все як на долоні.

Виявилося, що найдієвіші рекомендації нам дали представники AgriLab. Лабораторія розробила цілу систему, як і що вносити на дослідне поле. Зокрема, нам запропонували знизити норму внесення добрив. Натомість вони порадили зважити на вапнування, а також внести цинк — елемент, яким багато хто просто нехтує і не згадує. У результаті ми отримали урожай на дослідних полях на рівні з контрольними, а от витрата добрив виявилася меншою. 

— Які результати спостерігаєте завдяки диференційному внесенню добрив?

Раніше під час підживлення орієнтувалися на потреби певної культури й вносили однакові норми калію, фосфору, азоту по всіх підрозділах. А виявилося, що на Київщині та Чернігівщині піщані ґрунти непогано забезпечені фосфором, але мають проблему із забезпеченням калієм, так само на торф’яниках. 

Інша ситуація з чорноземами на Житомирщині. Там калію достатньо, а от фосфору не вистачає. 

На глинистих ґрунтах своя історія. 

Ми скоригували живлення на всіх ділянках і в такий спосіб не тільки зекономили (а відомо, що фосфор ― елемент дорогий), а й отримали кращі врожаї. Добрива вносимо гранульовані. Якраз під них налаштований Amazone. Фосфор ― за однією картою завдання, калій ― за іншою. 

— А насіння змогли зекономити? 

Так, особливо насіння кукурудзи. Там, де є піщаний, легкий за механічним складом ґрунт, культурі банально може не вистачити вологи, тому кукурудзу сіємо на таких ділянках із меншою густотою ― 45‒55 тисяч на гектар. Якщо сіяти стандартну норму 75‒80 тис., вона вижене зелену масу, проте дасть менший качан. Згодом, зваживши всі «за» та «проти», ми взагалі стали сіяти менше у всьому господарстві. Сьогодні середня густота в компанії ― 68‒70 тис. насінин, що на вартості насіння дає 10% економії, тобто по 12‒13 дол. заощаджень на кожному гектарі. Це суттєво, адже від усіх культур у нашій сівозміні кукурудза становить 40%. 

Соняшник менше реагує на диференційну сівбу. Для пшениці теж застосовуємо змінні норми, для сої та ріпаку ― ні, бо під них немає потрібної сівалки. 

— Чим сієте?

Маємо три сівалки точного висіву: Horsch Maestro, John Deere, Kinze. Всі на 24 ряди, окрім Kinze, та з інтервалом 70 см. Сіють за завданням та змінними нормами. 

— З якою цифровою платформою співпрацюєте? 

Давно співпрацюємо з Cropwise. Вносимо в систему результати аналізу ґрунту і створюємо карти завдання для внесення добрив. Для картографування врожайності використовуємо цифрову платформу FieldView. Ще користуємося порталом Agrilab, це платформа лише для клієнтів лабораторії. Там завжди можна подивитися історію аналізів, порівняти дані й використати дані для аналітики.

— Система обробітку ґрунту в господарстві теж диференційована? 

Так, у нас все диференційоване (усміхається. ― Авт.). Все залежить від ґрунтів. До 35% площі оремо, на піщаних ділянках від оранки відмовилися. На невеличкій площі пробуємо ноу-тил і смуговий обробіток (стрип-тил). Хочемо впродовж кількох років подивитися на результати й зрозуміти, наскільки ці технології підходять для наших умов. 

Як альтернативу плугу для глибокого розпушування використовуємо дисковий агрегат Horsch Tiger. Він добре подрібнює рештки та проводить розпушування ґрунту на глибину до 30 см. Якщо треба обробити глибше, то в поле виходять класичні розпушувачі. 

— Чи використовуєте колійну технологію обробітку? 

Про таку знаємо, технологія дуже цікава, але для нас не на часі. Під неї треба підбирати нову техніку. У наших реаліях війни це поки неможливо, бо доводиться заощаджувати. 

— Як оцінюєте поточний сезон? 

Закінчуємо збирання ранньої групи. Зібрали ріпак, озиму пшеницю. У 2019 році посіви ріпаку становили 600 га. Далі плануємо збільшувати площі під цією культурою. Останні три роки займаємося ріпаком серйозно, наростили посіви до 5000 га. Урожайність висока ― 4 т/га, таким показникам сприяли умови цього сезону: відсутність високих температур у період формування врожаю та добре вологозабезпечення. Також зауважу, що без хорошої роботи агрономічної служби та дотримання всіх елементів технології високих врожаїв не досягти.

Пшениця дала не найрекордніший урожай, але гідний. Основний вал ― понад 7,3 т/га. Були поля, де менший урожай, а були й такі, що дали нам по 8‒9 т/га. Це більше, ніж очікували. 

Тепер маємо вирішити нове завдання ― збут. З цим буде важко, бо треба врожай кудись довезти й комусь продати. Ціни, особливо на пшеницю, низькі. При цьому добру частку відбере логістика. Заробітків, коли з гектара мали по 500‒800 дол., у цьому році не очікуємо. 

На середину вересня потрохи продали ріпаку і пшениці, решту заклали до сховища. Сої й кукурудзи теж реалізовано малі відсотки. Такого, як раніше, щоб від 30 до 50% продавалося за форвардними контрактами, у цьому році немає.

— Ваші землі постраждали під час бойових дій? 

Були прильоти на поля, але ніхто не постраждав. Можна сказати, що обійшлося й на посівну кампанію це не вплинуло. Швидко прибрали поля й почали сезон. Роботи спочатку проводили лише вдень, бо вночі працювати було небезпечно, але далі перешли на цілодобову роботу.

— Яким бачите майбутнє? 

Урожайним, із попитом на нашу продукцію. Фундамент вже закладено, а оновлення, удосконалення ― це запрацює на максимальних обертах після нашої перемоги!