Точність не в GPS, а в розумінні ґрунту

— Романе, як гадаєте, чому колеги-фермери рекомендують вас як одного з ключових спікерів з теми точного землеробства? Чим особливе в цьому плані СФГ «АСТРА.»?

— Ми не боїмося експериментувати, ділитися своїми досягненнями і чесно розповідати про помилки. Не можу сказати, що наша технологія господарювання стовідсотково точна. Я знайомий з багатьма господарями, які використовують точні технології доволі активно, але вони воліють залишатися в тіні й не виходять на широкий загал зі своїми напрацюваннями.

Деякі колеги сприймають нашу відкритість як хизування. Я б так не сказав. Справді, коли трапляються моменти з крутими інсайтами, коли вдається досягти реальних результатів і водночас із радістю накриває думка «а чому ми раніше так не робили?!», хочеться цим досвідом поділитися.

На жаль, у галузі точного землеробства немає клубу за інтересами чи спеціалізованої спільноти. З цієї тематики небагато справді корисної інформації: як у друкованих виданнях, так і на цифрових платформах. Трохи більше напрацювань у США, однак і там ця тема не є занадто популярною.

Водночас певна спільнота все ж формується, зокрема, завдяки спеціалізованим конференціям. Серед них окремо відзначив би Re:farm. Також багато інформації мені дали агроекспедиції від Travelite AGRO з акцентом на точне землеробство в США. Ці поїздки у 2021-му та 2023-му роках змінили та доповнили моє розуміння точного землеробства.

— Що саме змінилося?

— До того я вважав, що точне землеробство — це конкретні технологічні рішення. Точність супутникового моніторингу, автопілотування, картографування, наявність багатьох датчиків... Але згодом прийшло розуміння, що точне землеробство — це про те, як добре фермер знає свій ґрунт і як точно він може працювати на поліпшення його якісних характеристик для отримання оптимальних показників врожайності та економічної ефективності. Точне землеробство — це не набір прикольних фішок на техніці чи моніторів у кабіні трактора. Точність полягає в усвідомленні того, на чому ти працюєш, з чим ти працюєш і як.

Скажімо, мене неодноразово запитували, скільки ми в господарстві економимо завдяки застосуванню елементів точного землеробства. Я щоразу відповідаю чесно і відверто: не знаю. Все залежить від бази порівняння, від стартової точки, від визначення критеріїв обрахунку. Трапляються ситуації, коли фермер говорить: у мене точне землеробство, я працюю за сигналами RTK, у мене все на автопілотах. А коли запитуєш про ґрунтово-кліматичні умови, часто фермери не знають своїх полів. Зазвичай звучить фраза: та у мене один пісок (чорнозем, суглинок…). Більшість нехтує статистикою опадів, температур та інших метеопоказників. То яке ж це точне землеробство?

Буває, фермери починають один одному розповідати, мовляв, я завдяки точному землеробству зекономив 100, 200, 300 доларів на гектарі. А коли починаєш розпитувати, то з’ясовується, що фермер просто безпідставно вносив необґрунтовану кількість добрив, бо так роблять усі його сусіди.

Важливо добре знати і розуміти всі ті лімітаційні фактори, які обмежують врожайність на конкретному полі чи в конкретній зоні. Наприклад, фермер ухвалює рішення переобладнати доволі свіжу сівалку на дорогі та модні висівні апарати, поставити додаткові елементи і сподівається, що в нього одразу зросте врожайність на 5–10%, чи й більше. Однак суттєвого ефекту може й не бути, адже цілком імовірно, що лімітаційний фактор врожайності — не якість посіву, а, скажімо, занадто високий рівень кислотності ґрунту, переущільнення чи порушення балансу елементів.

— Які ключові лімітаційні фактори врожайності у вашому господарстві?

— Нам подобається казати, що у нас, як і в більшості господарств центрально-східної України, ключовий лімітаційний фактор — волога та рівномірність розподілу опадів. Проте фермери Херсонщини, Миколаївщини чи Одещини на це лише посміхаються. Наприклад, фахівці з Канади та США говорять, що ми зі своїми показниками якості ґрунту та вологозабезпеченості мали б збирати щонайменше 11–13 т з гектара. У хороший дощовий рік справді бувають такі показники.

Цього року маємо доволі цікаві результати пшениці на деяких полях на рівні 8–10 т/га, хоча примхи погоди відчули повною мірою. Секретів тут немає: вдало підібрана сівозміна, інтенсивні сорти, оптимальне живлення, вчасний і якісний догляд. Проте основна маса посівів показала значно гірші результати.

— Розуміння поля неможливе без якісних аналізів ґрунту. Як краще їх проводити?

— Як говорили мені хлопці у Новій Зеландії: відбери проби, де найгірша урожайність, найкраща та середня, адже перший раз аналіз роблять для розуміння загальної картини. В Україні заведено робити аналізи з 10-гектарною сіткою. На мою думку, великомасштабні сітки є сенс робити лише тоді, коли фермер вперше хоче дослідити свої поля. Надалі я б радив робити щільнішу сітку з меншим кроком, а в ідеалі — робити аналізи відповідно до зональності, тобто гомогенних зон продуктивності на основі багаторічних карт врожайності та динаміки зміни індексів вегетації.

— На вашу думку, чи є в Україні ринок якісних консультативних послуг із точного землеробства?

— Мені складно говорити про рівень розвитку ринку та якість послуг, оскільки впровадженням точного землеробства в нашому господарстві ми з братом Андрієм займаємося самі. Якістю послуг тих компаній, що ми користувалися, цілком задоволені. Ринок якісного консалтингу, беззаперечно, потрібний, адже у фермера часто немає ні часу, ні ресурсів швидко заглибитися в усі нюанси. Водночас багато залежить від чіткості поставленого завдання та розуміння мети й цілей.

У впровадженні важливо розуміти специфіку процесів. Наприклад, непросто впровадити ефективне картографування врожайності, якщо в господарстві відсутній бункер-перевантажувач з вагами, адже в такому разі складно буде оперативно відкалібрувати датчики врожайності. Такі елементарні речі часто не беруться до уваги, що спричинює величезні похибки в отриманих даних, а потім на основі хибних даних фермери починають будувати зони продуктивності, формувати карти завдань тощо. В підсумку, не отримавши задовільних результатів, господарі кажуть, що точне землеробство — це нісенітниця. Однак часто проблема не в точному землеробстві, а в підходах, розумінні процесів, точності й достовірності отриманих даних.

— Яка мета впровадження елементів точного землеробства у вашому господарстві?

— Якщо говорити максимально відверто, то ми не хочемо стояти осторонь інновацій. Не хочемо бути заручниками стереотипів минулого. Часом намагаємося впровадити технології, які мають сумнівний економічний ефект або ефективність яких в Україні важко поміряти. Часто інновація не дає бажаного результату, і ми відмовляємося від подальшого проведення досліджень.

У світі небагато якісних та неупереджених досліджень, які б вивчали ефективність точного землеробства. В Україні їх іще менше. Тож на плечі фермера часто лягає функція першопрохідця, експериментатора. За кордоном таку функцію виконують науково-дослідні центри при університетах. У нас, на жаль, рівень освіти не такий, як мав би бути. Проте в деяких агрохолдингів є відділи інновацій, інтеграцій та агро-ІТ.

У нашому господарстві багато рішень ми тестуємо як на невеликих дослідних ділянках, так і на цілих полях. Не завжди вдається дотримуватися протоколів, як це роблять науковці, не завжди є можливість закласти дослід в трьох або більше повтореннях із контрольними ділянками. Мені як керівнику підприємства потрібно зосереджувати увагу одразу на багатьох управлінських факторах, тому не завжди є можливість приділити належну увагу якісному збору і аналізу даних. Від цього подекуди страждає ефективність проведених досліджень.

Великим господарствам простіше закладати досліди й тестувати техніку. Вони можуть собі дозволити купити кілька агрегатів, попрацювати з ними, подивитися на результати, вибрати найкращий варіант. Нам у цьому плані складніше, адже господарство невелике, тож доводиться постійно домовлятися, щоб взяти якусь одну одиницю техніки в оренду або на тестування, адже нам достатньо лише одного агрегату на всю нашу площу. Наприклад, ми протягом двох років закладали досліди з технологією strip-till лише одним агрегатом. Отримали цікаві результати, але не ті, які очікували. Зробили висновки й поставили дослідження на паузу.

— Які способи обробітку ґрунту практикуєте?

— До 2020 року у нас була класична технологія, ми мали чудовий плуг, проводили передпосівну культивацію. Посуха 2020 року підштовхнула нас переосмислити підходи й перейти на вертикальний обробіток із періодичним глибоким розпушуванням. Агрегат для вертикального обробітку ми придбали у 2021 році. Тестували різні машини, зрештою зупинилися на Great Plains Turbo-Max. У 2023-му я їздив до США і спілкувався з фермером з Айови. Він сказав: у них є strip-till агрегат, Kuhn Gladiator, а також Great Plains Turbo-Max, як і у нас. Strip-till, з його слів, — дуже точна технологія, для використання якої потрібно враховувати багато нюансів. І якщо з тих чи інших причин на окремих полях не дотримується висока технологічність, тоді використовують вертикальний обробіток. Технологія no-till добре поширена у світі. Проте вважаю, що вона в наших широтах із нашими ґрунтово-кліматичними умовами не є оптимальним рішенням.

Мені імпонує судження, що технологія обробітку ґрунту — це саме технологія, а не філософія. А технологія передбачає виконання конкретних операцій, дотримання норм і стандартів.

— З висівом проблем немає?

— Ні, адже практично всі сучасні сівалки є високотехнологічними агрегатами, що забезпечують якісний висів. Наразі є багато варіантів дообладнання, встановлення додаткових опцій. Але не всі рішення виправдовують вартість. Поясню на прикладі. Ми провели досліди на 250 га, чотири поля, дві різні культури. Суть досліду полягала у порівнянні ефективності інвестиції у систему притиску секцій чи інвестиції у встановлення міжрядної колісної спарки на трактори. Виявилося, що якість сівби значно поліпшується завдяки відсутності висіву в ущільнений слід трактора. Навіть системи притиску не давали бажаного результату. Було вирішено придбати міжрядні колісні спарки на трактори. Звісно, краще мати і те, й інше, однак така «розкіш» подовжує термін окупності.

— Точне землеробство традиційно асоціюється з точним сигналом. Який сигнал використовуєте ви?

— Для точних операцій використовуємо сигнал RTК від Kyivstar, на ґрунтообробітку — здебільшого безплатний. Для отримання RTК-поправок потрібен стабільний інтернет, із цим добре справляються термінали Starlink. Все працює чудово, забезпечує відмінну точність. Рельєф, хоч і незначний, на полях присутній. Буває, заїдеш у балку — інтернет зникає. Starlink цю проблему нівелює, і це доволі доступне рішення: 10 дол. на місяць, адже ми використовуємо невеликий обсяг даних для отримання поправок, передачі даних про виконану роботу та для віддаленого доступу до моніторів.

Starlink у тривогу працює, але GPS-сигнал глушиться. Тому мусимо простоювати, як і всі. На Полтавщині ситуація з повітряними тривогами дещо краща, ніж у прифронтових областях, скажімо на Сумщині або Харківщині, але за кількістю і тривалістю наш регіон у першій пʼятірці. Минулого року через повітряні тривоги мали проблеми з картографуванням врожайності — не всі поля змогли оцифрувати. Цього року навіть гірше. Частота, тривалість та інтенсивність повітряних тривог істотно зросли.

— У вас на техніці встановлені монітори AG Leader. Що мотивувало такий вибір?

— Коли вирішили обладнати датчиками картографування всі комбайни, то з’ясували, що на наших комбайнах John Deere вже стояли датчики від AG Leader. Також у той період ми купили важкий трактор Claas Axion 940, у комплекті до нього йшов монітор від AG Leader — це стало фінальним аргументом.

— Чи зручно ним користуватися?

— Приблизно так само, як айфоном. У нього простий та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Крім того, AG Leader має платформу AG Leader SMS, на якій зручно акумулювати та обробляти дані. Програмний комплекс читає інформацію з різних джерел та різних форматів, легко синхронізується з більшістю платформ сучасних виробників, таких як John Deere, Trimble, Climate FieldView.

Також AG Leader має багато сучасних рішень, наприклад управління коліями причіпного агрегату, автоматичні розвороти трактора під час висіву та обробітку, або CartACE — система, яка під час вивантаження з комбайна синхронізує автопілоти комбайна і трактора із бункером.

— Ви часто наголошуєте, що не є агрономом. Однак легко розповідаєте про різні нюанси технології вирощування. Наскільки для вас це просто і чи цікаво у цьому розбиратися?

— Я народився в родині фермерів, закінчив аграрний ВНЗ, тож можу не лише відрізнити пшеницю від ячменю. Мій брат Андрій — агроном, ми постійно в контакті, завжди обговорюємо робочі моменти. Приблизно 80% усіх завдань, які стосуються господарства, вирішуємо разом. Андрій, наприклад, краще розбирається в ЗЗР, тож це його поле діяльності. У нас є спільне бачення: ми працюємо на ефективність і паралельно шукаємо цікаві новинки. Такий підхід далеко не в усіх. Є ті, кого цікавить лише прибуток. Є ті, кому цікаво отримати максимальну врожайність, а витрати для них на другому місці. Економіст чи директор у будь-якому разі має знати агрономічні особливості господарства, інакше ризикує бути обдуреним.

— Тобто вам важливі не рекорди, а збалансована ефективність?

— Саме так. Колеги часом говорять: «Чому ви отримуєте здебільшого посередню врожайність з гектара? Ви ж можете більше!» Насправді по пшениці ми отримуємо 8, 10, і навіть 11 т/га, але це на окремих полях, і все залежить від ряду факторів. У нашій сівозміні пшениця здебільшого сіється по соняшнику. Минулого року в середньому мали урожайність 7 т/га, позаминулого — 8 т/га. Вся продовольчої якості. Цього року середній показник урожайності був значно нижчий, як я вже зазначав. Всі озимі отримали стрес. Тож нам важливо було отримати прийнятний рівень прибутковості за заниженого потенціалу врожайності, а не ганятися за рекордами.

— Яка у вас сівозміна?

— Доволі типова: кукурудза — пшениця — соя — соняшник. Горох сіємо щороку, але відносно невеликі площі, для покращення ґрунту. Також відновили висіви покривних культур. Мали поле, на якому врожайність усіх культур була нижчою за середню у господарстві на 20%. Проаналізували, ухвалили рішення посіяти там горох, зібрали, зерно продали. Прибутковість невелика, але є. Наступного року по гороху посіяли пшеницю — зібрали 9,8 т/га. Прибутковість більше як 100%. По таких культурах, як горох чи цукрові буряки, треба рахувати прибутковість не одного сезону, а двох чи трьох. Горох не завжди хороша маржинальна культура, хоча цього року цінові індикативи на належному рівні.

— Підсумуймо: які елементи точного землеробства ви застосовуєте у себе в господарстві?

— Як на мене, цифровізація земельного банку — це основа. Дані щодо меж полів внесені в базу та доступні на всій техніці. Контури перевіряємо щороку, адже може змінюватися конфігурація поля, можливі нюанси з паями, крім того, лісопосадки розростаються дуже швидко.

Наступне за важливістю: картографування врожайності. З 2018 року всі наші площі охоплені картографуванням.

Ми також маємо диференційний висів, наші сівалки обладнані відключенням секцій.

Використовуємо диференційне внесення добрив. Можу поділитися цінним лайфхаком: не варто ставити навісний розкидач на візок. Тоді розкидач стає прямо на вісь візка, це великий мінус — тензодатчики зазнають сильної вібрації і дають підвищену похибку, точність зменшується. З тієї самої причини є сенс використовувати для агрегатування з розкидачем важкий трактор, щоб забезпечити більшу стабільність і рівномірність руху.

Наступний пункт: ми хоч і практикуємо диференційне внесення ЗЗР, але у більшості випадків я не бачу в цьому сенсу. Маємо два обприскувачі 24-метрові, 9-секційні. Розглядали варіанти переобладнання на пофорсунковий вилив, але прорахунки не показали суттєвого економічного ефекту. Треба розуміти геометрію. Більшість наших полів має рівні геометричні форми. А основні проблеми, такі як перекриття і недолив, виникають в клинах та на зворотах. Те саме й із системами компенсації на внутрішніх та зовнішніх радіусах руху штанги під час повороту. Нерозуміння геометрії руху під час роботи оператором обприскувача може мати більш негативний ефект.

Маємо мережу метеостанцій американського виробника Davis Instruments. Перевагою саме цього виробника є можливість отримати доступ до накопичених даних як з власних метеостанцій, так і з усіх інших метеостанцій у мережі.

З цифрових платформ використовуємо SMS Advanced, Cropwise, JD Operations Center, Climate Fieldview. Найбільше користуємося двома першими. Карти завдань складаємо самі. У нас для цього є всі технічні можливості, починаючи від аналізу ґрунтів та картографування врожайності, закінчуючи шарами мультирічних або багатофакторних аналітичних даних. Якщо вмієш працювати з AG Leader SMS, така операція є відносно нескладною. Якщо є потреба, додатково використовуємо QGIS та рішення на Python. До речі, у повсякденній роботі допомагає ChatGPT.

— Які перспективи застосування дронів в Україні?

— У нас перший дрон з’явився в 2014 році, коли для України дрони ще були щось новим. Ми одразу впровадили візуальний моніторинг полів за допомогою дронів, потім використовували на них мультиспектральні камери високої роздільної здатності, щоб робити якісні знімки NDVI. Крім того, використовували сервіси: такі як DroneDeploy та Pix4D формування карт із сотні знімків, підрахунку схожості рослин, підрахунку кількості витоптувань технікою тощо. Ситуативно використовували дрони-обприскувачі, здебільшого на десикації.

Перспективи повноцінного використання дронів відкриються після закінчення війни. Водночас ми бачимо ряд цікавих рішень по БПЛА, адже багато збитих дронів та їх уламків знаходимо на своїх полях. Цікавими є малі бюджетні дрони, в яких стоїть невеликий двигун внутрішнього згорання і вони зроблені з пінопласту. Такі рішення ідеально адаптуються під потреби аграрія. У нас, як і у військових, є спільне завдання — моніторинг великих територій із високою роздільною здатністю. Думаю, коли закінчиться війна, частина рішень із військового сектору буде адаптовано в цивільний. Тим паче, що спеціалістів у сфері виробництва та застосування дронів у нас вже є доволі багато. Це може бути додатковою конкурентною перевагою нашої держави у світовому високотехнологічному секторі.

— Нині складно планувати далеко наперед. Які найближчі очікування у вашого господарства?

— Усі ми чекаємо закінчення війни — це є базова умова подальшого розвитку мирного, нормального життя. Однак жити лише очікуванням закінчення війни теж неправильно. Потрібно розвиватися, працювати на перемогу. В аграріїв є визначені функції: підтримувати продовольчу безпеку країни під час війни, наповнювати бюджет, підтримувати наших захисників, опікуватися соціальною сферою, підтримувати порядок на селі. Фронт без тилу не впорається, як і тил без фронту. Сильний тил разом із міцним фронтом — це запорука перемоги.