Рахуємо прибуток з гектара

ТОВ «Племінний завод «Україна» в селі Костянтинівка Вінницької області, що належить до групи компаній Alebor Group, займається вирощуванням зернових та олійних культур, а також тваринництвом. Основа сівозміни: пшениця, ячмінь, ріпак, соняшник і кукурудза. 

У 2021 році «Племінний завод «Україна» ввійшов у групу компаній Alebor Group. Керувати ним запросили Вадима Іщука, який працює в компанії з 2015 року.

На той час техніка в господарстві була ще радянських часів, морально та фізично застаріла. Нові власники вирішили оновити машинний парк і закупили нову сучасну техніку, зокрема трактори й сівалки, стали впроваджувати елементи точного землеробства. Станом на поточний сезон тут уже реалізовано диференційний висів, дифвнесення добрив, встановлені системи автопілотування, підключено RTK-сигнал, посівну й обприскувальну техніку обладнали опціями відключення секцій.

Про нові технології, переваги точного землеробства, сьогодення та перспективи розвитку господарства говорили з директором ТОВ «Племінний завод «Україна» Вадимом Іщуком.

— Вадиме, яку площу обробляє ТОВ «Племінний завод «Україна»  і які у вас основні культури?

— У господарстві, яким я керую, 2000 га землі в обробітку. Основних культур у нас п’ять: ячмінь, пшениця, ріпак, кукурудза, соняшник. Плануємо зменшити посіви соняшнику й додати сою, бо вона кращий попередник. Крім того, соя нам вигідна у плані тваринництва. У нас є велика рогата худоба і ми хочемо урізноманітнити її раціон соєвим шротом та макухою власного виробництва. Це істотно зменшує витрати на утримання ВРХ.

— Чи не плануєте відмовлятися від кукурудзи, бо в цьому сезоні багато хто з аграріїв вилучив її із сівозміни?

— Ні, ми не плануємо відмовлятися. Кукурудза має попит, у неї висока врожайність, і в нас є потужності для її зберігання. Це основна культура, яка проходить через наш елеватор. У нашій сівозміні кукурудза займає до 45%, ми її частково сіємо на силос, який використовуємо на корм худобі.

— На яких культурах застосовуєте елементи точного землеробства і які з них найкраще відгукуються на диференційний висів та диференційне внесення добрив?

— Ми намагаємося застосовувати елементи ТЗ на всіх культурах. Наприклад, для ячменю норму висіву не диференціюємо, бо практика показала, що це недоцільно, навіть може погіршити врожайність. Сіємо сталою нормою, але кількість азотних добрив вносимо диференційно згідно з аналізом ґрунтів та картою врожайності. Адже на частині поля, де врожайність низька, неефективно витрачати таку саму кількість азотних добрив, що й на кращих ділянках. На ділянках, де потенційно нижчий урожай, ми зменшуємо кількість азотних добрив, тим самим зменшуємо затрати на вирощування зерна. У такий спосіб зменшуємо збитки й збільшуємо прибуток. А на гарних ділянках поля вносимо більше добрив і отримуємо ще більшу врожайність і ще більший прибуток. Тобто в середньому ми вносимо 200 кг добрив на гектар, але розподіляємо їх більш ефективно з урахуванням зональності та отримуємо більший прибуток. По пшениці та сама ситуація. Пшениця добре відгукується на диференційне внесення азотних добрив. На ріпаку теж впроваджуємо диференційне живлення.

На соняшнику я вже три роки намагаюся впровадити диференційне внесення азотних добрив. Але ця культура фактично на таке нововведення не реагує, тож на сьогодні не бачу в ньому сенсу. 

Але найкраще на дифвисів та дифвнесення реагує кукурудза. 

Наш обприскувач може диференційно вносити пестициди, але поки ми до цього не дійшли. Зараз робимо аналіз ґрунтів і від цього будемо відштовхуватися, підбирати норму гербіциду з урахуванням вмісту гумусу, родючості тощо.

— Щодо аналізу ґрунтів: ви оновлюєте старі дані чи робите по деяких ділянках аналіз ґрунтів вперше?

— У 2021 році ми зробили аналіз ґрунту на частині полів. Цього року знову повернулися до аналізу й обстежили понад 50% площ. Крім того, на частині ділянок, де проводили аналіз ґрунту у 2021 році, проби відібрали повторно. 

За результатами скринінгу наступного року створимо карти внесення добрив по елементах: фосфору, калію тощо. Будемо вирішувати, скільки й чого вносити під кожну культуру. У такий спосіб заощадимо на тих елементах, які в надлишку, а нестачі компенсуємо. Наприклад, додамо цинк, який позитивно впливає на врожайність кукурудзи, щоб вийти на максимальну прибутковість із гектара. 

Ми вважаємо, що треба розглядати не прибутковість поля чи культури, а прибутковість із гектара, тобто приділяти більше уваги кожній ділянці.

— Технології точного землеробства вже зараз дають вам змогу заощаджувати на добривах?

— Не заощаджувати, а більш ефективно їх використовувати. Повторюся, що середня норма добрив на поле у нас стала, але ми їх більш ефективно використовуємо. 

Є й інші переваги точних технологій. По-перше, набагато швидше відбуваються роботи на полі, й це вже плюс до ефективності. Під час роботи з точним RTK-сигналом не буде перекриттів під час ґрунтообробітку, висіву, обприскування. Перекриття під час обприскування шкодить рослинам, бо вони отримують подвійну дозу препарату. Так само шкідливе перекриття під час висіву через загущення. 

По-друге, ми можемо рухатися лініями і це пришвидшує розворот техніки. Так, за 12-годинну зміну 16-рядковою сівалкою ми спокійно сіємо 120–130 га. Можемо працювати цілодобово, техніка це дозволяє. Оскільки на ній є навігація, оператор просто слідкує, щоб сівалка працювала, трактор їхав заданим маршрутом, розвертався в потрібних місцях, і все.

Крім того, маємо економію пального. І це основні плюси, додаткових теж іще доволі багато.

— Розкидач добрив обладнаний для диференційного внесення?

— Так, ми його спеціально підбирали, щоб було відключення секцій, точне внесення, щоб не було перекидання понад норму.

Наш сучасний розкидач дуже зручний у плані контролю за процесом розкидання, він має малу похибку, тож можна бачити, скільки ТМЦ, куди та коли було внесено. І я розумію, скільки агроном списує добрив і скільки в реальності їх пішло, це унеможливлює приписки зайвого та крадіжки. Немає потреби виставляти охорону під час проведення польових операцій. По суті, це мінімізація впливу людського фактора на виробничий процес.

— Як щодо решти техніки? 

— Коли нові власники вирішили оновити машинний парк і закупили нову сучасну техніку, її дообладнали під точне землеробство. Установили на агрегатах монітори, антени, датчики картування врожайності. Ми ретельно вивчали пропозиції від різних виробників та дійшли висновку, що нам найкраще підходять монітори та приймачі марки John Deere. У нас техніка різних виробників (John Deere, Case ІН, Fendt), і вона прекрасно комбінується з обладнанням марки John Deere, немає жодних проблем. Техніка після такого доукомплектування дає змогу впроваджувати різноманітні технології точного землеробства. Без сучасних датчиків будь-яка іноземна техніка мало чим відрізняється від вітчизняної.

Датчики, якими ми доукомплектовуємо сівалки та інші агрегати, підключаються до монітора в кабіні трактора, тож ми отримуємо показники онлайн, які фіксує техніка.

— Яка у вас система обробітку ґрунту? Чи пробували впроваджувати в господарстві такі системи, як strip-till чи no-till?

— У нас класична система: оранка, розпушування, під пшеницю — дискування. Але все-таки більше оранки. У 2023 році ми використовували для обробітку ґрунту strip-till, no-till, глибоке розпушування, дискування, оранку. Подивилися на результати і виявили, що більш стабільний прибуток дають ділянки на оранці, й приблизно такі самі показники на глибокому розпушуванні. Strip-till, no-till і дискування ― десь на одному рівні, але поступаються оранці. 

Думаю, ми згодом повернемося до експериментів із системами strip-till і no-till. Щоб отримати достовірний результат, треба експериментувати не менше як п’ять років, за різних погодних умов, температурного режиму, різних строків висіву. Бо всі ці фактори впливають на результати. Коли ми проаналізуємо дані кількох років, тоді зможемо зрозуміти переваги та недоліки усіх цих систем обробітку ґрунту конкретно в нашому господарстві. 

— Наразі багато фермерів не знає про сучасні технології і ними не цікавиться. Як ви переконуєте своїх працівників у перевагах точного землеробства?

— Так, до багатьох людей важко достукатися, переконати їх спробувати щось нове, вони не довіряють, сумніваються. Переконати можна тільки досвідом, успішними прикладами. Візьмімо систему паралельного водіння. Скажімо, умовний тракторист Петро Сергійович має п’ятнадцять років досвіду, прекрасно водить трактор, ас в обробітку ґрунту, але якщо впровадити систему паралельного водіння, то ті самі операції він зможе виконувати швидше та краще, ніж робив це протягом п’ятнадцяти років. І він уже на власні очі бачить, що по-новому працювати ліпше, він може зекономити пальне і свій час, який буде змога присвятити собі, своїй родині, бо обробіток тієї самої площі відбуватиметься швидше. 

Коли я тільки прийшов у господарство, у нас частина техніки була застарою. Наприклад, ми мали сівалку, яку тракторист вів вручну, а інший тракторист паралельно сіяв на тракторі з навігацією, з усіма ІТ-пристосуваннями. Той, хто працював на сучасній техніці за сучасними технологіями, по-перше, робив набагато більший обсяг, а по-друге, був не таким стомленим після робочої зміни. Бо той тракторист, який працював на старій техніці, одночасно робив декілька справ: керував технікою, робив перемикання, слідкував за агрегатом, і при цьому йому треба було триматися лінії, щоб зменшити перекриття. Одночасно все це виконати складно навіть професіоналу, тож недарма він був стомленим після зміни. Наші робітники вже зрозуміли, що сучасні технології дають можливість більше зробити, більше заробити та зберегти свій час і здоров’я.

— Нова техніка та сучасні технології потребують грамотних спеціалістів. Де ви берете кадри, як формували колектив?

— Колектив залишили той самий, що нам дістався від колишніх господарів. 

Були побоювання, наскільки вони будуть ефективними, адже люди працювали на старій радянській техніці, взагалі не чули, що таке навігація, програми, ІТ-додатки. Я рік з ними провів на тракторі, ми разом навчалися, освоювали нову техніку. Було складно, багатьом і зараз складно. Але люди зрозуміли, що треба працювати по-новому, так вигідніше, простіше, надійніше. І наші працівники стали цікавитися новинками, просять направити їх на спеціалізовані курси, щоб отримати більший обсяг знань. За три роки у нас практично ніхто не звільнився, люди хочуть працювати, у них є стимул. За менший час, з меншим навантаженням вони можуть виконати більший обсяг роботи й отримати більшу заробітну плату. Це переконливий фактор.

— Чи є проблеми з інтернет-зв’язком?

— Після повномасштабного вторгнення проблеми з’явилися, наразі вони є й будуть, поки тривають воєнні дії. Складно під час повітряних тривог, коли сигнал повністю блокується. Техніку на цей час ми зупиняємо та чекаємо, поки закінчиться тривога. Але зараз тривоги здебільшого вночі, тож ми намагаємося спланувати свою роботу, логістику на денний час, щоб без простоїв зробити максимальний обсяг. Та й взагалі намагаємося працювати більш злагоджено й швидко.

— Які сигнали використовуєте, безкоштовні чи за передплатою? 

— На деякій техніці — безкоштовні, на деякій — точний сигнал RTK, передусім для висіву та обприскування, бо оприскувач тричі проходить тією самою колією, й ці лінії в ідеалі мають повністю збігатися, щоб мінімізувати витоптування й пошкодження врожаю. Ми навіть оремо по RTK-сигналу.

Для ґрунтообробітку, зокрема для розкидання гною, користуємося сигналом SF1 від John Deere з похибкою 15‒20 см. Трактор рухається лінією, а розкидач вносить добрива без перекриття. У результаті покращується якість і швидкість роботи, мінімізуються зайві витрати. 

— Які ще цифрові платформи використовуєте, окрім сервісу MyJohnDeere? Для чого їх застосовуєте, які переваги?

— Окрім платформи MyJohnDeere.com, ми ще використовуємо платформу Cropwise. Застосовуємо її для зберігання історії поля, контролю руху техніки. У нас на всій техніці є GPS-датчики руху, сигнали яких фіксуються у Cropwise. Тобто всі операції, які виконує наша техніка, та історія руху зберігаються на цій платформі. 

Щоранку, коли техніка тільки починає рух, диспетчер телефонує агроному й той розповідає, скільки та якої техніки вийшло на поле, які операції вона виконує, якщо йде висів — скільки насіння було висіяно та як. Усі ці дані вносяться в систему Cropwise. Там зберігається повна історія нашого господарства: яка техніка працювала, коли, що робили, скільки обробили тощо. Історія супутникових знімків, фотозвіти — усе це теж там є. Бо на платформі MyJohnDeere є не усі функції. Тож нам без Cropwise не обійтися. 

— Ви розповідали, що експериментуєте з різними типами обробітку, з різними нормами висіву і внесення добрив. Чи дозволяють ці дві платформи — MyJohnDeere та Cropwise — подивитися на результати, зробити аналітику та прийти до певних висновків, що краще, а що гірше в експериментальних варіантах?

— Коли ми закладаємо досліди, то за історією знімків NDVI можна подивитися, як відбувався розвиток рослин, порівняти різні ділянки, оцінити, де було пригнічення рослин і чому, а де культури розвивалися краще. Це дуже зручно й корисно. 

MyJohnDeere картує висів, збирання врожаю. В історії полів ми бачимо, що сіяли, норму посіву тощо. 

Усю цю інформацію збираємо, аналізуємо й робимо певні висновки. Якщо щось нам не зрозуміло, повторюємо експеримент наступного року.

— Чи застосовуєте в роботі агродрони?

— Так, агродрони використовуємо для десикації. Але цього року також використовували їх для обробітку кукурудзи. У нас висока кукурудза, тож ми за допомогою дронів обробляли її інсектицидами проти шкідливих комах (кукурудзяного жука і кукурудзяного метелика). 

Маємо дрон для моніторингу, але його майже не використовуємо, бо у воєнний час, на мою думку, це недоречно. Можна загубити техніку й отримати додаткові проблеми. Набагато простіше винайняти компанію, яка зробить моніторинг полів професійно.

— Як ви ставитеся до агроскаутингу?

— Доволі позитивно. У нас є свій агроном, але ми замовляємо агроскаутинг у компанії «Френдт». Їхні фахівці приїздять до нас, оглядають поля, фотографують, проводять обчислення, потім надають нам звіти. 

Наші поля також інспектують агрономи-консультанти компаній, де ми купуємо препарати. Вони надають консультації безкоштовно, і нам цікава їхня думка. 

Крім того, залучаємо агроскаутів та консультантів з інших фірм. Робимо це, щоб перевірити самих себе, бо іноді хочеться почути думку стороннього спеціаліста.

— Підсумовуючи нашу розмову, хочу спитати: що найбільше болить і що найбільше вас радує?

— Найбільше болить те, що частина наших працівників на війні, дехто загинув. Дуже болить. Ми готові розвиватися, готові робити більше, але нинішня ситуація багато в чому стримує наш розвиток. Ми прагнемо закінчення війни, але, на жаль, це залежить не від нас. Намагаємося максимально ефективно робити те, за що відповідаємо: працюємо над збільшенням прибутковості й ефективності.

Радує мене робота. Коли приходиш на поле, в яке вклав частинку себе, й там квітне соняшник, стоїть потужна кукурудза або наливаються колоски пшениці, то розумієш, що життя триває, і день прожитий не дарма. І хочеться далі жити, працювати, розвиватися й покращувати цей світ мірою своїх можливостей.