Досвід не для преси

Компанія «Світанок Старі Маяки» почала свій шлях у напрямі точного землеробства ще у 2012 році з приладу для вимірювання площі полів. Сьогодні тут працюють із GPS-навігацією, метеостанціями, картографуванням врожайності, автоматизованим обліком і навіть власними цифровими додатками. Ми поговорили з Олегом Гладким, консультантом з економічних питань компанії «Світанок Старі Маяки», і дізналися, як господарство впроваджує нові технології, що працює найкраще та які інструменти виявилися недієвими. І, звісно, про вітчизняну селекцію і насінництво, адже компанія «Світанок Старі Маяки» є опорним господарством Селекційно-генетичного інституту міста Одеси, ліцензованим представником селекційних компаній ФГ «БОР», «ЗААТЕН-УНІОН ГмбХ», Оseva Eximpo Praha, s.r.o., вже понад 10 років працює з насінням озимої пшениці та озимого гороху. 

— Олеже, яка ситуація з впровадженням точних технологій у ваших господарствах? Що змінилося після повномасштабного вторгнення?

— Ми намагаємося стежити за новинками, що з’являються на ринку, і вчимося використовувати ці рішення. Завдяки технічним можливостям сьогодні можна отримати доступ до інформації різними мовами — і це великий здобуток, який ми не повинні втратити.

Водночас війна сильно вплинула на наше господарство. В окупації залишилося одне з найбільших підприємств — 7,5 тис. гектарів, обладнаних 49 дощувальними машинами. У 2021 році ми розробили проєкт ще на 2 тис. гектарів зрошення та планували впроваджувати автоматизоване управління поливом, але ці плани довелося відкласти.

Та найболючіше — не техніка й не площі, а люди. Багато працівників лишилося на окупованій території. Не всі можуть виїхати, бо є батьки, родини, які неможливо залишити. Це і є найбільша трагедія. Мені дуже боляче про це говорити. Ми не складаємо руки, працюємо далі.

— Чому застосування точних технологій важливе для компанії?

— Бо це розвиток. Щоб залишатися конкурентними на світовому ринку, ми повинні використовувати всі можливості, зокрема точне землеробство.

У кожній країні є свої переваги. Колись Китай мав дешеву робочу силу, тепер — масове виробництво, що знижує собівартість. У США фермери однією родиною обробляють 2–3 тис. гектарів, втрачаючи частину врожайності через неефективний no-till, але економлячи на техніці та робочій силі. В України також є свої сильні сторони, і одна з них — впровадження точних технологій. Ми маємо це усвідомити і використати.

— Ви говорите, що no-till неефективний, і це суперечить позиції багатьох лідерів думок в агробізнесі. Можете аргументувати?

— Так, це моя особиста думка, заснована на спілкуванні з американськими фермерами. Більшість із них отримали землю у спадок разом із технологією no-till. Старше покоління ще пам’ятає класичний обробіток, але із часом земельні банки зростали, а людей для роботи бракувало. Вихід бачили у скороченні кількості операцій. Одна родина (чоловік, дружина, діти) обробляє 2–3 тис. га. І не має значення, хто за кермом трактора — син чи донька, працює кожен. Для порівняння: у нас на 7500 га працює 8 механізаторів.

No-till — це інша філософія бізнесу. Там майже немає найманих працівників, у фермерів часто немає власних агрономів чи навіть обприскувачів. Багато хто винаймає цю послугу під ключ разом з агрономічним супроводом. Але всі, з ким я говорив, визнають: урожайність за no-till нижча, ніж за класичного обробітку. Проте вони економлять на техніці, інфраструктурі, й головне — на персоналі. Бо найманий працівник — це витрати на житло, одяг, харчування, соціальні умови тощо.

— Повернімося до питання точних технологій. З чого все починалося: електронна карта полів, GPS-навігація, лабораторні аналізи ґрунту, контроль руху техніки? Чи у вас був інший шлях?

— Компанія стала на шлях точного землеробства з 2012 року, коли змінилися власники.

Першим інструментом став прилад для вимірювання площі полів. Агроном об’їхав з ним усі ділянки і виявив, що фактична площа суттєво відрізнялася від заявленої. Тоді ми не розуміли, що із цим робити. Але згодом, коли з’явилися оцифровані кадастрові карти, ця інформація стала корисною для роботи.

Наступним кроком придбали сівалку John Deere з електричними висівними котушками, яка давала змогу висівати насіння і вносити одночасно два різні добрива за картами-завданнями. Теоретично так можна було економити, тому ми й вирішили інвестувати в її купівлю. Але тоді, у 2013 році в Україні просто не було фахівців і досвіду для складання таких карт, тож працювали ми сталою нормою. Ще одна сівалка — Kinze — уже була із системою посекційного відключення, що дозволило уникати перекриттів на полях зі складною геометрією, і тут ми вже одразу відчули результат.

Далі ми почали співпрацю з Cropio (нині Cropwise) — і це було справжнім проривом. Система дала цифрові дані по багатьох аспектах, а головним результатом стала класифікація полів за інтенсивністю використання.

Велику надію покладали на комбайн Claas із функцією картографування врожайності. Але теж виникли нюанси: завдяки датчикам ми отримували цифрові карти, але застосувати їх на практиці було складно, адже програмне забезпечення Claas не товаришувало з технікою John Deere, тобто ми не могли передати отримані дані на трактори.

Ми встановили метеостанцію, а також придбали архів даних опадів і температур з 2000 року. Це допомогло більш точно обчислювати строки висіву озимих культур і з’ясувати, що ймовірність отримати сходи ріпаку у наших умовах становить лише 20–25%. Так відмовилися від марних витрат на підготовку ґрунту й насіння у роки, коли вологи не вистачало.

Згодом почали активно використовувати програму QGIS для роботи з картами. Це полегшило навігацію новим працівникам і дозволило швидко бачити структуру посівів на кожному полі.

Аналіз ґрунтів став постійною практикою: ми точно знаємо, що, наприклад, у наших ґрунтах калію більше, ніж потрібно. Крім того, результати аналізів важливі для роботи з трейдерами, адже вони підтверджують, що ми дотримуємося екологічних стандартів.

У 2022 році придбали обприскувач John Deere, який працює за картами-завданнями, і дві сівалки Väderstad для просапних культур із міжряддям 45 см. Тож підвищили ймовірність успішного висіву озимого ріпаку до 50% і оптимізували висів соняшнику.

Проривом для нас стала співпраця з компанією «Агроконтроль». Ми встановили GPS-навігацію, ідентифікатори механізаторів та обладнання, автоматизували облік пального. Так зменшили «перевитрати» майже на 20% і впорядкували облік польових робіт. Карти руху техніки виявили чимало «дивних» схем обприскування, які неможливо було побачити без GPS-трекерів, і ми змушені були застосувати дисциплінарні заходи.

Разом з «Агроконтролем» також автоматизували ваговий комплекс. Тепер кожен вантаж при в’їзді та виїзді зважується й фіксується автоматично.

Використання дронів скоротило витрати на охорону під час жнив, а системи відеонагляду забезпечили контроль ключових операцій: завантаження сівалок, заправляння техніки, вивантаження зерна з комбайнів, навіть кількість висіяних посівних одиниць. Для цього на всі трактори, автомобілі, бензовоз, вагову, комбайни встановили відеокамери з індивідуальними налаштуваннями фотофіксації.

Окремий крок — впровадження no-code (або zero-code) програмування (AppSheet). Ми зібрали всі розрізнені таблиці в єдину систему, яка тепер об’єднує дані з «Агроконтролю», метеостанцій, бухгалтерських програм. Так бачимо цілісну картину та мінімізуємо ризики втрати або спотворення даних.

— Спираючись на такий досвід, чи маєте власне визначення точного землеробства?

— Для мене точне землеробство — це шлях до інтенсифікації виробництва через його цифровізацію.

— Що в центрі вашої уваги в плані точного землеробства? Економія добрив, насіння, пального чи точність руху техніки?

— Насправді точне землеробство для нас — це не лише про економію, а й про чітке розуміння: що саме ми вносимо, у якій кількості, на які площі та з яким результатом. Це і є інтенсифікація через цифровізацію. Спробую розкласти по пунктах.

Насіння. Тут ми отримали найбільш відчутний ефект завдяки системі посекційного відключення на сівалці Kinze. Так уникаємо пересівів, особливо на полях складної форми. Економія насіння окупила інвестицію за три роки — і це не цифра зі стелі, завдяки цифровізації ми змогли провести обчислення і вийти на ці дані. Крім того, бачимо стабільнішу врожайність: у зонах накладання висівів за посушливих умов втрати врожаю були критичними. Сьогодні ми в пошуку сівалки суцільного посіву з таким самим функціоналом.

Щодо зменшення норм висіву озимої пшениці ми налаштовані скептично. Експериментуємо, але якогось революційного результату не маємо. Такий підхід проштовхують закордонні компанії, які мають досвід Європи і бажання продавати насіння дуже дорого. Це змушує їх використовувати маркетинговий хід зі зменшення норми посіву. У Польщі, Німеччині інші кліматичні умови, там озиму пшеницю справді висівають меншими нормами, і це пов’язано з наявною можливістю продовжити кущення навесні. У наших південних умовах весняного кущення практично немає, тому економія на насінні в довгій перспективі не виправдана.

Добрива. З картографуванням та аналізом ґрунтів ситуація складніша. Моделі підрахунку економічної доцільності для диференційного внесення добрив нам поки що не відомі. Є лише розуміння, що на високопродуктивних ділянках варто вносити більше, а на слабких — менше. Це підтвердили й карти врожайності з комбайна Claas: ми класифікували всі поля на п’ять груп, відмовилися від обробітку малопродуктивних і теж отримали економію. Також маємо збіг карт вегетації NDVI з фактичною врожайністю, отриманою від комбайна, тож зони ми визначили коректно.

Хочемо придбати другий комбайн із датчиками і системою картографування й оцифрувати принаймні всі площі просапних культур. В умовах, коли доводиться залучати для збирання збіжжя до 10 сторонніх комбайнів, вести коректний облік вкрай проблематично.

Пальне та ресурси. Найбільша економія тут завдяки GPS-навігації, системам «Агроконтролю» та відеонагляду. Перевитрати (фактично — крадіжки) пального вдалося зменшити майже на 20%. Крім того, ми зекономили час і роботу агрономів, бухгалтерів, вагарів завдяки автоматизованому обліку.

Облік і управління. Оцифрування площі допомогло впорядкувати земельний банк і певною мірою зменшити «шахматки» на полях. Програма AppSheet об’єднала всі бази даних від техніки й метеостанцій до бухгалтерії. Це не завжди дає прямий фінансовий ефект, але забезпечує точність і швидкість ухвалення рішень. До речі, метеостанцій у нас уже дві. І це хороший інструмент для віддаленого моніторингу та розуміння кількості опадів. Вартість самої метеостанції відносно невелика, а економія часу агронома, який має контролювати кількість опадів, — важлива.

Співпраця з Cropio показала, що це справді сильний інструмент, але за нього треба платити (близько 2 дол./га), тоді як сьогодні багато безплатних сервісів дають змогу користуватися його ключовими функціями без відчутних втрат, хоч і з певними незручностями.

Елементи технології. Ми багато експериментуємо. Є науково доведений факт, що в південних регіонах України зменшення міжряддя на соняшнику до 35–45 см збільшує врожайність. Ми це кілька років тестували на полях і отримали підтвердження, тому повністю перейшли на такий висів сівалками Väderstad.

Сівалки Väderstad Тempo з очисником рядків дали змогу якісно сіяти ріпак по стерні пшениці, зберігаючи вологу. Ріпак у нашому регіоні взагалі складна культура, на практиці його висів можна проводити лише протягом трьох діб після опадів.

Сівозміна. А ще ми активно шукаємо нові культури для покращення сівозміни. Тестуємо озимий горох як культуру для південних регіонів: він споживає менше вологи, рано звільняє поле і є добрим попередником для наступних культур. У 2025 році площі під ним уже 1000 га, наступного плануємо подвоїти.

Взагалі тема сівозміни для півдня України складна. Тут межують дві крайності: або перенасичена сівозміна соняшником, що виснажує ґрунт великим використанням вологи з глибоких шарів, або перенасичена зерновими культурами, що негативно впливає на засміченість полів, наприклад такою культурою, як егілопс, і це біда.

Пестициди. Обприскувач John Deere дає можливість точкового внесення, але поки що його продуктивність обмежує відсутність нічного режиму роботи камер. Натомість експериментуємо з нормами води. За можливості зменшуємо норму, економлячи на цьому. Звісно, високі температури влітку не дають працювати бажаними 50 л на гектар, але до 100 л ми знижуємося час від часу. Сподіваюся, колись зможемо працювати дронами, якщо виробники ЗЗР гарантуватимуть ефективність за низьких норм внесення.

— Як відбувається впровадження нових технологій у господарствах компанії? Який персонал залучений у цей процес?

— Я частково відповідав на це запитання під час конференції «День агронома». Будь-яке впровадження — процес складний і багатоступеневий.

Спершу визначаємо цілі: для чого ми витрачаємо час, ресурси та кошти. Потім оцінюємо економічну доцільність — рахуємо попередні витрати й потенційну вигоду. Вона може проявлятися як у додатковому доході чи економії витрат, так і в заощадженні часу спеціалістів та отриманні більш точних даних для майбутнього планування.

Якщо розрахунки позитивні — ухвалюємо рішення і складаємо загальний план впровадження, визначаємо відповідальних за кожен етап. Далі команда деталізує план дій і налагоджує внутрішню комунікацію.

Після запуску й першого циклу випробувань формуємо перелік недоліків і усуваємо їх. Це часто найскладніший етап, коли видно, як підготовлена команда.

Зрештою проводимо вимірювання ефективності: чи досягли поставленої цілі. Такий алгоритм працює і для простих рішень (наприклад, встановлення метеостанції), і для складних проєктів на кшталт упровадження нових програмних продуктів.

— Дякую, думаю, нашим читачам буде корисним такий алгоритм. Чи є проблеми з якісним інтернет-зв’язком?

— Тут ви в саму точку. Якісний зв’язок — критично важливий для агробізнесу. Проте оператори здебільшого інвестують у великі міста і зв’язок є уздовж трас, а села залишаються «білими плямами». Наприклад, у Новодмитрівці Другій ще у 2016 році через відключення світла зникав зв’язок, бо базова станція не мала резервного живлення. Після наших звернень проблему вирішили шляхом банального встановлення акумулятора. Така сама ситуація й зараз: у Старих Маяках (біля траси Київ — Одеса) стоїть кілька веж різних операторів, але варто від’їхати у сусідні села (Червоний кут або Преображенка) — і сигнал різко погіршується. Це створює проблеми з передаванням даних із GPS-приладів на техніці й фактично блокує впровадження RTK-систем, які потребують стабільного інтернету. На жаль, наші звернення до операторів зв’язку поки не мали успіху.

— Чи послуговуєтеся показниками NDVI?

— На певному етапі ми працювали з NDVI, але швидко зрозуміли: індексів існує безліч, і жоден із них поки що не дає головного — прогнозу врожайності. Так само і з картами врожайності: ми їх аналізували в окремі роки, проте практичного використання поки що не знайшли. Можливо, це пов’язано з тим, що в наших умовах на півдні України вирішальним чинником врожайності є волога, а не технологічні нюанси, і, на жаль, цим ресурсом ми керувати не можемо. Наприклад, у поточному році за липень — серпень ми отримали 27 мм опадів, що змусило нас взагалі списати посіви кукурудзи та отримати середню врожайність соняшнику 6,9 ц/га, і це на полях з найкращим потенціалом. До речі, ріпак, сходи якого в нас отримати вкрай складно, в поточному році дав середню врожайність 26,1 ц/га, і були поля з урожаєм за 30 ц. Але можливість його висіву в поточному році вже майже дорівнює нулю, оскільки продуктивних опадів немає.

— Чи вплинуло впровадження точних технологій на підбір техніки для польових робіт?

— Так, під час вибору техніки ми, зокрема, звертаємо увагу на її можливості в плані точного землеробства. Наприклад, зараз думаємо над придбанням розкидача добрив. І хоча поки що не вносимо добрива за картою завдання, розкидачі повинні це вміти. Бо інвестиція робиться сьогодні, а можливість дифвнесення може з’явитися вже завтра.

— Чи застосовуєте в роботі БПЛА: для моніторингу, внесення препаратів або десикації?

— Ні, повторюся, наразі ми не використовуємо дрони для внесення ЗЗР. Кажу це, спираючись на власний, хоч і невеликий досвід. Ми залучали дрони для внесення фунгіцидів і десикантів. Щодо фунгіцидів — позитивного результату не отримали, зате побачили ризики: на складному рельєфі Одещини дрони можуть падати, а на великих полях Херсонщини (площею 300 га і завдовжки понад 2 км) вони працюють неефективно. З десикацією теж маємо негативний приклад: підрядник проклав маршрут через село і випадково обробив овочі — з усіма наслідками. Тому під час вибору підрядника треба зважати на всі деталі.

Водночас розуміємо, що технологія розвивається і має перспективу. Ми відкриті до випробувань, але вони мають відбуватися в нормах, рекомендованих виробниками препаратів. Інакше виникає питання: хто нестиме відповідальність за ефективність?

— Лабораторні аналізи проводите самостійно чи залучаєте партнерів?

— Щодо аналізу ґрунту ми співпрацюємо з компанією «Західний Буг». Вони виконують усе комплексно: від відбирання зразків до надання рекомендацій, і роблять це швидко та якісно.

Ми маємо й цікавий досвід, яким хочу поділитися. Якщо один і той самий зразок відправити в кілька лабораторій, навіть закордонних, результати можуть сильно відрізнятися — і не лише в межах лабораторної похибки. Постає питання: кому вірити? Те саме, до речі, й з датчиками вологості ґрунту, але це вже окрема тема.

Ми вирішили інакше: головне, щоб усі аналізи були порівнювані між собою. Для цього їх слід робити на одному й тому самому обладнанні, бажано, щоб здійснювали одні й ті самі спеціалісти. Щоб перевірити якість роботи лабораторій, ми відібрали один зразок, ретельно усереднили його та розділили на багато частин. Далі відправили по два-три зразки в різні лабораторії, зазначивши, що вони нібито з різних полів. І скажу так: не всі лабораторії витримали навіть рамки похибки. У «Західного Бугу» всі результати збіглися — це й стало підставою довіряти їхнім дослідженням.

— Як персонал ставиться до впровадження точних технологій? Чи складне навчання?

— Це непросте питання. Для мене головне під час упровадження — щоб нові інструменти реально полегшували роботу працівників. Технологія не запрацює, якщо її впроваджують лише як засіб контролю або для вирішення завдань керівництва.

Можу навести кілька прикладів. Коли агроном об’їжджав поля з приладом для вимірювання площі, він не просто отримав дані для оцифрування, а й зміг краще вивчити рельєф кожного поля. Його власна зацікавленість стала ключовим фактором. Взагалі дуже важливо, щоб працівники мали можливість пропонувати й реалізовувати власні ідеї, навіть якщо керівництву вони здаються не зовсім доцільними (звісно, якщо це не шкодить справі).

Перенесення даних щодо оренди паїв із паперових носіїв в електронний вигляд також значно полегшило роботу. Людина навчилася працювати з великими базами, і це дало відчутний ефект.

А ось приклад, коли впровадження не відбулося. Диференційне внесення добрив за картами завдань ми поки не застосовуємо, адже ніхто в компанії — від власника до механізатора — не відчуває від цього прямої вигоди.

Співпраця з Cropio була корисною, доки агроном не отримав аналогічний інструмент у системі «Агроконтроль». Підтримувати контури полів у двох системах виявилося зайвою витратою часу. Так само сьогодні, після впровадження CRM для обліку паїв, постає питання доцільності використання QGis.

Метеостанція та застосунки, створені в AppSheet, сьогодні використовують усі працівники компанії без винятку. Завдяки їм ми позбулися потреби вести облік у Excel чи писати реєстри вручну. Ніхто вже не їздить ставити мірні стаканчики для вимірювання опадів.

Навіть відеонагляд персонал не сприймає як «контроль згори». Механізатори знають: якщо техніка зламається, керівництво дізнається про це швидше, ніж вони встигнуть подати сигнал.

До речі, станом на зараз компанія шукає нову систему бухгалтерського обліку даних, і поки, на жаль, на ринку не знайшли надійних та зручних програм.

— Ви представляєте насіннєву компанію, тож знаєте про стан справ у вітчизняній селекції і насінництві. Які проблеми є, наскільки вони критичні?

— Сьогодні безцінний генетичний фонд вітчизняних сортів, зокрема озимої пшениці, на жаль, перебуває під загрозою.

На початку становлення України як незалежної держави на ринок увійшли світові аграрні гіганти з капіталом, досвідом та чіткою метою — зайняти провідні позиції. Вітчизняна ж селекційна система, що працювала в умовах планової економіки та державного замовлення, не мала уявлення про рекламу та маркетинг.

Декілька років цінового демпінгу витримали лише поодинокі українські селекційні компанії. Одним з головних завдань того періоду стало збереження вихідного матеріалу та фахівців. Водночас молоді й амбітні селекціонери почали створювати власні компанії.

Коли ринок фактично був «зачищений», світові корпорації різко підняли ціни на насіння, збільшивши їх у кілька разів. Так ті вітчизняні компанії, які вижили, а також новостворені установи розпочали роботу над новими сортами.

Частину вихідного матеріалу та спеціалістів, на жаль, було втрачено. Втратили також і час на створення сортів та гібридів. Навіть сьогодні за деякими культурами Україна відстає на багато років. Проте в окремих напрямках, зокрема у селекції пшениці, ми змогли повернути свої позиції та гідно конкурувати не лише на внутрішньому, а й на світовому ринках. У підсумку: вітчизняна селекція збереглася, але потребує підтримки.

— Який вихід бачите із цієї ситуації?

— Підтримка потрібна не лише від держави, а й від кожного фермера. Що ми можемо зробити вже зараз? Найперше — купувати насіння лише у зареєстрованих компаній, які мають ліцензійні угоди й сплачують роялті. Це можна перевірити в системі «Є-Рослинництво». Другий момент: адекватно оцінювати вартість насіння. У кожній тонні закладена багаторічна праця селекціонера, і ціна формується не випадково. Наприклад, вартість насіння супереліти вітчизняних сортів пшениці нині становить близько 20 тис. гривень за тонну. Супереліта закордонних сортів для нас часто недоступна, а ціна еліти, з якої виробляють насіння першої репродукції, коливається від 1500 до 2000 євро за тонну. До цього слід додати, що компанії, які вирощують та продають насіння закордонної селекції, сплачують до 40 євро з кожної вирощеної (не проданої!) тони роялті, тоді як для вітчизняної пшениці цей показник становить близько 8 євро.

Важливо також не працювати з насінням низьких репродукцій: елітне насіння дає значно вищий потенціал і гарантує чистоту сорту.

Не менш важливі демонстраційні поля: відвідувати такі заходи й закладати власні ділянки — це відповідальність самого господаря, адже саме там можна отримати реальну картину врожайності та стабільності сортів, побачити їх наживо й поставити запитання селекціонерам напряму.

І, звісно, не варто купувати насіння у компаній, які не надають сортових і якісних сертифікатів. Такі продавці часто пропонують клієнтам так звані «протоколи випробувань», які насправді нічого не варті й нічого не підтверджують.

Усі ці прості кроки — це внесок у розвиток нашої селекції та збереження її потенціалу.

— І наостанок питання: як ви ставитеся до штучного інтелекту?

— Ще пів року тому я б відповів: ніяк. Три місяці тому сказав би, що це цікаво, але не зовсім розумію, де він може бути корисним. А сьогодні вже впевнено кажу: ШІ — це надпотужний інструмент для людей, які працюють головою.

Я вже не пишу рекламні пости для соцмереж самостійно — ставлю завдання з акцентами, і за кілька секунд маю готовий текст. Не витрачаю час на спілкування з дизайнером щодо простих макетів: даю завдання й отримую результат за хвилину. Навіть складні формули для AppSheet чи Excel більше не складаю вручну — формулюю завдання й отримую робочий результат.

Однак тут важливо бути уважним. ШІ спілкується з вами на тому самому рівні, що й ви з ним. Якщо ви дилетант у певному питанні й хочете, щоб ШІ усе вирішив за вас — так не працює. Він зробить із вас дурня, і так красиво, що ви навіть не помітите. А якщо щиро прагнете розібратись і використовуєте його як інструмент і партнера, то все вийде. Я перевірив це на власному досвіді.

Наприкінці розмови хочу побажати всім читачам перемоги та здійснення мрій. Завжди мрійте, бо мрії — це зерна майбутніх цілей, а дії — вода, що дає їм рости.