Цифровізація аграрного флагмана

Потужний вітчизняний агровиробник та експортер компанія «Нібулон» активно працює над впровадженням точного землеробства. Перші кроки в цьому напрямку є обґрунтованими і доволі масштабними. У «Нібулоні» розпочали диджиталізацію з картографування врожайності, аналізу ґрунтів і автоматизації процесів. Особливий акцент роблять на тому, щоб ефективно працювати з малородючими ґрунтами, де застосування точних техно логій може значно підвищити прибутковість.

Про перші успіхи, знахідки та проблеми на цьому шляху, а також про подальші плани розповіли Олександр Шевченко, головний агроном компанії «Нібулон», та Андрій Хмизенко, начальник інженерно‑сервісної служби.

— Що ви розумієте під точним землеробством? Адже різні фахівці дають різні визначення.

— Андрій: Питання цікаве, адже для когось це передусім аналіз ґрунту, диференційний висів і диференційне внесення добрив. Для мене точне землеробство — це сукупність рішень, технологій і обладнання, які дають змогу оптимізувати певні процеси, а також заощадити на витратних матеріалах: пально-мастильних, добривах, насінні й, важливо, дає змогу зекономити час на виконанні агрооперацій.

— Олександр: Я б сказав так: точне землеробство — це робочий інструмент, який дає змогу інтегрувати роботу різних систем і залученого персоналу: трактористів, агрономів, інженерів, топменеджерів, фінансового відділу.

Наразі те, що ми робимо, ще не можна назвати системним точним землеробством. Поступово крокуємо в цьому напрямі, адже ми з Андрієм лише рік працюємо в компанії «Нібулон». Минулого року ми провели велику роботу з картографування врожайності. На цей рік запланували провести частково аналіз ґрунтів. Це більше стосується ґрунтів Вінниччини, частини Житомирщини та Кам’янець-Подільського району, бо там вони доволі строкаті.

— Олександре, що дає впровадження точного землеробства вам як головному агроному?

— Олександр: Передусім це інтегрування технологічних процесів, електронний документообіг, що для мене як для головного агронома вкрай важливо. Завдяки комп’ютеризації виробництва ми можемо відстежувати в режимі реального часу та зберігати для подальшого аналізу норми посіву, внесення добрив, виливу ЗЗР обприскувачем, швидкість обробітку ґрунту, можемо фіксувати процес збирання врожаю, тобто контролювати всі технологічні операції в полі й витрату ТМЦ.

Украй важливим є картографування врожайності. Коли ми отримуємо ці дані, то можемо зрозуміти, де ми щось не допрацювали, чому врожайність на окремих ділянках просідає. Наприклад, на одному полі врожайність кукурудзи 12 тонн, а на іншому — 5 т/га. Ми всі ці дані проаналізували, й у цьому році вже з напрацьованим матеріалом спробуємо зробити наступний крок на шляху впровадження точного землеробства: застосуємо диференційне внесення добрива та диференційний висів.

— Ви визначили, що одне з ваших головних завдань — це автоматизація виробництва та інтеграція технологій. Чому обрали саме такі пріоритети?

— Андрій: Перша наша задача була — автоматизувати всі ланки виробництва. У компанії «Нібулон» історично склалося, що є локації по 4 тисячі гектарів, їх об’єднали в 4 великі кластери. Вся техніка в рамках кластера відстежується, рух ТМЦ відстежується. Є програма Cropwise, усі наші агрономи вже навчилися нею користуватися. Наприклад, списання посівного матеріалу та ЗЗР відбувається через Cropwise, зараз ми хочемо, щоб і списання пального проводилося так само. Думаю, до 1 березня відпрацюємо цей механізм. Крім того, агрономи відстежують розвиток рослин за знімками NDVI. Це короткий перелік того, що нам вдалося зробити за рік. Далі беремо іншу сходинку: диференційне внесення до брив і дифвисів.

— Олександр: Ми маємо на меті контролювати всі процеси в компанії, від списання ТМЦ і витрат пального до якості виконання операцій, включно з такими нюансами, як визначення оптимальних напрямків руху техніки і розворотів на полі. В ідеалі система контролю і автоматизації має бути побудована так, щоб будь-який топменеджер компанії міг віддалено відстежувати технологічні процеси в реальному часі. Зручно? Так! Ефективно? Так!

Наступне глобальне завдання — робота над збільшенням прибутковості. Для мене як для агронома не принципово отримати найбільший урожай з поля. Мені важливо забезпечити отримання найвищого прибутку, але як агроном я можу працювати лише із собівартістю. Власне, для цього нам потрібне диференційне внесення добрив і висів.

Щоб рухатися далі в цьому напрямі, хочемо у 2025 році протестувати систему на малородючих полях. Маємо 1950 га строкатих малородючих ґрунтів, переважно супіщаних, на яких плануємо влаштувати такий собі дослідний полігон. Коли відпрацюємо технології так, щоб ці землі були для нас прибутковими, будемо масштабувати досвід на інші поля компанії. Адже в активі маємо ділянки на розліснення, теж малородючі супіски, за які компанія сплачує орендну плату. І в цілому в масштабах країни в користування нині можна залучити тільки малородючі ділянки, всі родючі ґрунти вже в обробітку. Тож наше завдання — зрозуміти, як можна заробляти на невгіддях.

Спочатку на ці 1950 га плануємо замовити аналіз ґрунтів спеціалізованій компанії «Землероб» та зробити на основі отриманих даних розгорнуту карту полів. За картами завдань почнемо там дифвнесення добрив і висів. Техніка для цього у нас уже є.

— На підставі яких даних ви зробили висновки про строкатість і малородючість частини ґрунтів? Яка робота була проведена?

— Олександр: Торік, коли ми тільки прийшли в компанію, для кожної культури запровадили одну систему обро бітку на всіх площах. Коли прийшов час збирати врожай, зокрема кукурудзи, на деяких полях впроваджена система виявилася економічно недоцільною. Це ми побачили завдяки картографуванню. Тепер хочемо змінити технологію, на кукурудзі в нас буде і strip-till, і глибоке розпушування, частково залишимо деякі площі під no-till, частково — під verty-till, але точно без використання плугів, які були до нас. Раніше там вже орали плугом, піски перевернули та зробили ґрунти ще гіршими.

Ми провели велику попередню роботу: зробили картографування врожайності, вивчили знімки NDVI, створили карти полів із зонами продуктивності. На основі цих карт будемо створювати карти завдань, по яких безпосередньо працюватимуть оператори техніки.

— Ви зазначили, що в компанії вже впроваджено систему Cropwise. Наскільки вона вас влаштовує, чи вистачає функціоналу і які ще платформи використовуєте?

— Андрій: На мою думку, серед систем фарм-менеджменту Cropwise є оптимальним рішенням за своїм функціоналом. Він доволі широкий, поки нам його вистачає.

У Cropwise зберігається історія як по полю, так і по техніці: карти врожайності, карти аналізу ґрунту — це все там є, причому в одному місці. Дані можна простежити в будь-який момент.

Ще використовуємо MyJohnDeere, адаптовану для агровиробництва версію PowerBІ, додаток Trimble, частково AgFiniti, Climate FieldView. Але наша основна платформа для збереження даних — Cropwise.

— Олександр: Для мене як для агронома Cropwise — це передусім розгорнута історія полів компанії «Нібулон». Раніше всю документацію компанії, зокрема й технологічні карти, вели в паперовому вигляді. Але папір псується, губиться, займає багато місця, а їх заповнення марнує час. Документообіг в електронному вигляді все набагато спрощує. Наприклад, ТМЦ у нас агрономи списують щодня після закінчення технологічного процесу: якщо вночі вносили добрива, то вже на ранок агроном їх прямо в полі списує з телефона через додаток.

Коли ми з Андрієм прийшли в «Нібулон», програма була встановлена і працювала на той момент десь два місяці. Ми почали активно її на повнювати. Тепер з нею тісно працює земельний відділ, який, зокрема, веде договори з пайовиками. На жаль, поки не всі наші бухгалтери працюють в Cropwise, але й вони вчаться. Коли вони звертаються із запитами по інформацію, ми намагаємося їх підключати до платформи, щоб вони всі по трібні дані могли взяти із системи самі.

— Чи виникають в операторів техніки та інших спеціалістів певні труднощі, коли вони розбираються з функціоналом програм?

— Андрій: Операторам важливо навчитися працювати з моніторами в кабіні, із системою навігації. Ми намагаємося людей закріплювати за технікою певної групи, щоб їм було комфортніше.

Але навчання — це постійний процес. Наприклад, якщо ми отримуємо нові трактори, сівалки з контролем внесення добрив і контролем внесення посівного матеріалу, відключенням секцій тощо, то до початку роботи треба навчити людину працювати з цією технікою. Нюанс у тому, що в минулому сезоні, майже одночасно з нашим приходом у «Нібулон», тут почалося активне технічне оновлення. Зміни швидко набрали обертів, персонал здебільшого був до цього не готовий. Нині ми намагаємося збалансувати процес, у міжсезоння проводимо навчання, щоб оператори були максимально готові до активного початку польових робіт з новими агрегатами.

Хоча, якщо бути відвертими, найінтенсивніше навчання взимку в нас відбувалося з дев’ятої вечора до шостої ранку, оскільки техніка працювала вночі по підмерзлому ґрунту, і оператори в цей час телефонували нам і починали ставити питання: а як увімкнути те, а чому оце не працює? Доводилось оперативно реагувати, щоб не було простоїв.

— Якими були критерії вибору нового обладнання?

— Андрій: Ми оновили парк тракторів. Потужність вибирали, зважаючи на потреби компанії, на перелік агрегатів, з якими потрібно працювати. Новими тракторами задоволені, сезон вони відпрацювали чудово, проблем не було. Вибирали між різними марками, зупинилися на тракторах Claas.

Також було питання у виборі навігації до тракторів. Розглядали різні варіанти, зокрема рідну навігацію Claas, навігацію John Deer, Trimble, AgLeader. Всі системи хороші, всі працюють, але я суб’єктивно віддаю перевагу системам навігації Trimble. На мою думку, з ними простіше мати справу, бо дуже багато дилерів, які займаються реалізацією та сервісом цього обладнання, тобто маємо швидке реагування на нестандартні ситуації, є сервісні центри безпосередньо в Україні. З усіма стандартами Isobus цей функціонал працює без проблем, конфліктів між обладнанням практично не буває.

Підключення всіх агрегатів відбувається через Isobus, тобто ви просто вставляєте штекер у розетку і все, можна працювати.

Наприклад, коли ми купували сівалки Horsch Maestro, то відмовилися від терміналів Horsch, і так само з іншою технікою. Ми хочемо, щоб уся причіпна техніка працювала на одному терміналі. Тоді зручніше обробляти дані, бо вони всі в одному форматі, в одному місці. До того ж у будь-якій нестандартній ситуації, коли поламався трактор чи потрібно під’єднати знаряддя до іншої машини, то все спрощується, бо нам не потрібно витягувати з трактора купу дротів і переносити їх на іншу машину. Й історія, коли в кабіні трактора купа моніторів, які перекривають оператору весь огляд збоку, — це не є добре, це розсіює увагу і заважає нормально працювати.

— Які були вимоги до сівалок?

— Олександр: Продуктивність, широкий захват, можливість дифвисіву та диференційного внесення добрив. У нас 24-рядні сівалки точного висіву з посекційним відключенням. Вони можуть працювати по двох картах завдання одночасно, тобто ми можемо одночасно диференційно сіяти та диференційно вносити добрива. На сьогодні нам не вистачає зернових сівалок для висіву з міжряддям 25 см. Зараз вибираємо між сівалками виробництва Bednar і Horsch. Але це на майбутнє.

— Андрій: У нас є ідея. Маємо п’ятикубові бункери Bednar, які розраховані умовно під добрива, з триточковою навіскою. Ми б хотіли знайти виробника, який би запропонував нам анкерну шину з міжряддям 25 см, щоб ми могли чіпляти її до цього бункера. І відповідно, щоб бункер у нас працював не тільки для внесення добрив, а й навесні ми могли використати його для висіву. З одного боку, техніка не буде простоювати, а з іншого, таке дообладнання бункера під посів коштуватиме у чотири рази дешевше, ніж купівля повноцінної нової сівалки. Тобто за 200 тис. доларів можна обладнати 4 сівалки, і це істотний плюс для компанії. Якщо в нас вийде, буде круто.

— На яких культурах ви збираєтеся проводити дифвисів?

— Олександр: Поки тільки на кукурудзі. У нас набір культур не дуже великий: кукурудза, соя, ріпак, пшениця. Соняшник — для нас страхова культура, його більше на півдні.

Головне, що в нас є точні сівалки. Точний висів потрібен для кожної культури. Скажімо, ріпак, якого в нас 7600 га і якого найбільше на півдні країни, сіємо за технологією strip-till точними сівалками з міжряддям 70 см.

— Яку ще техніку торкнулася модернізація: обприскувачі, розкидачі добрив?

— Андрій: Розкидачі добрив докупили, хоча ті, що вже були в компанії, теж непогані. Це трикубові навісні Amazone й Kverneland, що можуть розкидати добрива диференційно, мають можливість зменшити захват під час перекриттів.

Придбали три великі розкидачі Rauch Axent 90.1. Їх зараз активно використовуємо для підживлення. Ми на деяких полях закладали експеримент: за допомогою розкидачів диференційно вносили добрива.

Закупили нові самохідні 36-метрові обприскувачі Hardi Alpha Evo.

— Чи не виникає проблем через те, що у вас обприскувачі 36‑метрові, а сівалки 24‑рядні?

— Олександр: Наші обприскувачі не йдуть по міжряддях, вони їдуть полем по діагоналі, під кутом 5–10° до рядка. На різному рельєфі може по-різному зносити обприскувач. Якщо ми його не втримуємо у міжрядді, то його поступово може знести, й він може витоптати весь рядок, тому обрали такий варіант.

— Андрій: Щоб ходити по коліях правильно, треба ретельно підбирати агрегати із самого початку. Скажімо, в нас є 36-рядкова сівалка на міжряддя 50 см, яка має захват 18 м. А обприскувач у нас із 36-метровою штангою. Візьмемо квадратне поле, на якому сівалка зробить 100 проходів. Тоді обприскувач має зробити 50 проходів. Якщо оператор, який налаштовував сівалку, виставив у програмі прохід сівалки не чітко 18 м, а 18,1 м, то обприскувач зміститься і буде додаткове витоптування рядків. Тобто кількість ліній проходу різної техніки має корелювати. Досягти такої кореляції не так просто, як може здаватися.

Нині деякі виробники, наприклад John Deere і Raven, встановлюють на техніку спеціальні датчики, які ведуть машини чітко заданою колією. Це допомагає за цієї операції, але нині ми вибрали працювати по діагоналі. Можливо, в майбутньому повернемося до цієї теми.

— Олександр: Ще складніший варіант — це організація проходів техніки по технологічних коліях, Controlled Traffic Farming, але в цьому напрямі ми поки не думали. Знаємо господарство на Полтавщині, яке впровадило CTF, у них вся техніка кратна 3 м. Але для цього потрібно всі знаряддя підлаштовувати під концепцію, розширювати колію, у комбайнах додавати сошники. У нас є нагальніші завдання.

— Які вимоги були до самохідних обприскувачів?

— Андрій: Нам важлива ширина штанги 36 м, пофорсункове відключення, високий кліренс хороша прохідність, система навігації та потужність, достатня для роботи на полях зі складним рельєфом.

Пофорсункове відключення передусім потрібне для економії ЗЗР і більш точного внесення, щоб уникнути перекриттів, це менш травматично для рослин. Одна секція має довжину кілька метрів, а між форсунками — 50 см. Тож маємо точніше внесення, точніше уникнення перекриттів, економію препаратів та часу.

— Олександр: Завдяки роботі Андрія ми тепер бачимо норму виливу в режимі реального часу. Працюємо в середньому нормою 50 л/га, на півдні — 30 л/га.

Завдяки такому функціоналу можемо оптимізувати логістику і контролювати роботу оператора обприскувача. Наприклад, в оператора закінчився робочий розчин, він просто доїхав до краю поля, залив розчин, але на необроблені 200 метрів не повернувся — їх пропустив. І ось на тих 200 метрах ми маємо бур’яни. Якби не система контролю, ми б довго думали, що це було. А так маємо змогу якщо не повністю відкинути людський фактор, то хоча б його мінімізувати, щоб агрономи мали підтвердження кожної дії на полі й потім можна було впливати на заробітну плату операторів.

— Андрій: Ми розв’язали проблему шляхом меншого спротиву, хотіли зекономити, не хотіли брати заводські рішення по телеметрії: вони були нам не дуже цікаві, а грошей коштують добре. Спробували організувати контроль через трекери, і тепер нам напряму через Cropwise надходить інформація, як машина їде, яка її швидкість, також ми можемо перемкнути параметри й подивитися, яка норма була задана в обприскувача на той момент, яку норму він вносив, секції були закриті чи відкриті тощо. Дуже зручно, є можливість усе перевірити ще раз.

— Ви плануєте диференційне внесення добрив, а на яких саме культурах?

— Андрій: Закладемо експерименти на кукурудзі, пшениці, ріпаку, подивимося, як спрацює. На цей момент тестуємо диференційне внесення добрив, саму систему, до того ж невеликі експерименти закладаємо на окремих полях. Після отримання результатів аналізів ґрунтів почнемо точніше вирішувати це завдання.

— Модернізація техніки комбайни якось зачепила?

— Андрій: Придбали 10 комбайнів Claas Lexion 7700, на решті комбайнів встановили системи картування врожайності — вирішили, що вони мають бути на всіх машинах, щоб не було білих плям в аналізі даних. Хочеться мати цілісну картину, бачити зони продуктивності, проблемні ділянки тощо.

— Кластери компанії розміщені в різних регіонах. Де найбільші проблеми із сигналом?

— Олександр: Проблеми із сигналом є, але я не можу сказати, що десь більше, десь менше. Вони є по всій Україні. Коли ми працювали в Миколаївській області, біля Вознесенська, кожну ніч через тривоги техніка простоювала по 4–5 годин. А працювали на полях за 25 км від Дніпра — приліт «Іскандера» був, тривога, а сигнал не пропадав. Ми відпрацювали там за чотири дні 10 тис. гектарів.

— Дякую за докладну розмову. Буде цікаво знову зустрітися через рік‑два, дізнатися про нові результати ваших впроваджень.

— Андрій: Ми працюємо і вже маємо позитивний результат. План є, бажання його втілити є, тож ідемо далі.

— Олександр: Оскільки є результат, маємо підтримку від керівництва, нам погоджують певні витрати на модернізацію техніки. Сільське господарство — це бізнес із чіткими завданнями, які треба виконати. За цими завданнями і будемо рухатися.