Як заощадити на добривах: досвід Північної Ірландії

Фермер перейшов на рідкі добрива, а тепер ще й почав застосовувати більш точні технології щодо їх внесення. А ще він став більше цікавитися тим, які процеси відбуваються в ґрунті. 

Ферма Carsehall розташована в дуже небезпечній зоні поблизу міста Лімаваді на північно-західному узбережжі Північної Ірландії, адже знаходиться в значній близькості від північної частини Атлантичного океану.

Ферма має площу 240 гектарів, нею керує Алістер, який веде господарство в партнерстві зі своїм батьком, дядьком і бабусею. Її придбали в 1995 році, а згодом розпочали молочний напрям, який працює злагоджено із зерновим та кормовим. 

Візитівка ферми:

Фермер: Алістер Крейг, 30 років

Назва ферми: Carsehall Farm

Розташування: Лімаваді, Північна Ірландія

Площа господарства: 100 га

Вирощувані культури: олійний ріпак, жито, пшениця, озимий ячмінь

Точні технології: автоматичне керування в режимі реального часу (RTK), обприскувач Chafer з GPS-навігацією

Екологічні особливості місцевості

Розташування ферми біля узбережжя створює певні екологічні проблеми, оскільки окремі ділянки суші тут можуть бути розташовані на пів метра нижче рівня моря. Місцеві фермери мають бути дуже обережними щодо застосування добрив та хімічних обробок, оскільки ця територія підпадає під дію законодавства про охорону зон особливого наукового інтересу (ASSI).

Алістер розповідає, що вони обробляють близько 240 гектарів землі, з яких приблизно 140 га кормових трав і 100 га зернових. З кормових культур вирощують переважно багаторічні трави з конюшиною, 16 га різнотрав’я та 12 га люцерни. Щоб покращити структуру ґрунту і біорізноманіття в межах ферми, до люцерни фермери домішують ще декілька культур, а саме: еспарцет, подорожники та лядвенець рогатий.

«Щодо зернових культур, раніше ми переважно сіяли озимий ячмінь, але у 2022 році поряд із озимим ячменем пробували виростити озимий ріпак, жито та пшеницю. Це сприятиме сівозміні та збереженню біорізноманіття і, сподіваюся, зменшить робоче навантаження під час збирання врожаю, оскільки всі ці культури збираються неодночасно», – каже Крейг.

Щороку 25 гектарів землі фермери відводять для вирощування сертифікованого насіння на продаж, а решту використовують як корм для молочної худоби, щоб скоротити витрати на годівлю тварин та зменшити викиди вуглецю, які збільшуються за рахунок закупівлі кормів.

Уся солома, що залишається після збирання врожаю, пресується в тюки та використовується як підстилка, щоб наступного року бути застосованою на орних полях, але вже в якості перегною.

Збільшення витрат на виробництво

Алістер зазначає, що останнього року собівартість виробництва зросла, але також зростають і ціни на зерно. Ячмінь коштує близько 300 фунтів стерлінгів за тонну (341 долар США), пшениця – приблизно стільки ж, а тонну ріпаку можна продати за понад 500 фунтів стерлінгів (569 доларів США).

Для зниження виробничих витрат родина Алістера застосовує різні методи догляду за ґрунтом та використовує точні технології.

Скоротити витрати, зберігаючи при цьому якість урожаю, можливо, якщо не нехтувати біологічними властивостями ґрунту та зосередитися на ділянках, які потребують найбільшої уваги.

Мінімальний обробіток ґрунту

Минулого року Алістер вперше спробував застосовувати мінімальний обробіток ґрунту (для експерименту він зорав лише 13 гектарів). Результат йому сподобався. Стерню, що залишилася, один раз дискували, а потім висівали культуру.

У такий спосіб вдалося скоротити споживання палива на 50% (орієнтовно з 25 до 13 літрів на гектар). Також під час посіву заощаджено багато часу, а ще – були зменшені викиди вуглецю.

Якщо дозволяють погодні умови, у Carsehall посів озимих культур зазвичай проводять доволі рано. Ріпак тут посіяли 26 серпня, ячмінь і жито – у середині вересня. Пшеницю сіють після збирання врожаю картоплі, який за сприятливих погодних умов проходить у листопаді. 

Останнього сезону Алістер посіяв 7 га ріпаку сорту Амбасадор, 12 га жита Тао, 70 га ячменю сортів Валері й Тардіс та кормові суміші з різних рослин. Посіяно близько 11 га пшениці нового сорту Graham від компанії Syngenta.

З гербіцидів у господарстві використовують гліфосат. Цього року його використали більше, ніж зазвичай, оскільки за мінімального обробітку ґрунту фермери не можуть покладатися на те, що всю роботу з видалення небажаних рослин із поля візьме на себе плуг. Щоб зменшити норму внесення та отримати кращий результат, крім гліфосату, також використали фульвокислоти. Зазвичай до внесення гліфосату на полях випасають овець та корів, але іноді хімічні засоби контролю є найкращою альтернативою.

Сівозміна на фермі зазвичай передбачає посів озимого ячменю протягом шести-дев'яти років. Після цього періоду вирощування ячменю протягом наступних трьох років вирощують різнотрав’я або люцерну. Алістер хоче внести зміни в цей процес та зменшити монокультурність господарства, додавши пшеницю та ріпак, що полегшить боротьбу з бур'янами.

Точні технології для скорочення витрат

Зі зростанням витрат на виробництво фермерське господарство стає все більш залежним від використання точних технологій та інших більш ефективних методів. Крім підвищення ефективності використання гною, яким господарство забезпечує молочна ферма, Алістер зосередився на запровадженні методів точного внесення та переході на рідкі види добрив.

Керівник ферми розповідає, що вони наразі мають два трактори, які працюють у автоматичному режимі з точністю близько 2,5 см. Це дозволяє проводити обприскування та внесення добрив надзвичайно точно, уникаючи зайвих витрат від надмірного використання препаратів при перекриванні струменів.

Обприскувач також обладнано автоматичним режимом керування секціями, тому їх можна за потреби вмикати та вимикати. На ділянку з травами між укосами вноситься близько 35 одиниць діючої речовини добрив, а потім для забезпечення рослин фосфором та калієм ще додається гній. Зазвичай траву скошують шість разів на рік.

Перехід на рідкі добрива

Алістер пригадує, що останні кілька років вони вносили гній під зернові культури для забезпечення їх органічними добривами, а тоді ще доповнювали живлення за допомогою хімічних добрив. Після удобрення гноєм рослини отримують увесь необхідний фосфор та калій, а також приблизно 60 одиниць азоту, до яких у господарстві додавали ще 100 одиниць хімічного азоту. Однак протягом останніх двох років на фермі почали використовувати рідке добриво Omex (26N 5SO3). Основною причиною переходу на рідкі добрива Алістер називає наявність розпилювача Chafer та потребу в заміні розкидача добрив. Нова машина для внесення добрив коштувала 20 000 фунтів, тому фермер вирішив спробувати рідкі аналоги. Зараз Алістер Крейг запевняє, що вже нізащо не повернеться до гранульованих добрив.

Після переходу Крейгам став непотрібний окремий розкидач добрив, оскільки вони почали використовувати для внесення як добрив, так і пестицидів обприскувач. Рідкі добрива вносять точково й точно. Це запобігає надмірному застосуванню, що дуже важливо для фермерів з двох причин. Перша причина полягає в заощадженні на витратах, друга – ферма розташована поруч із територією особливого наукового інтересу, що висуває низку природоохоронних вимог.

Обприскувач – це Chafer, ємністю 5000 літрів і шириною штанги 36 м. Частини агрегата виготовлено з нержавіючої сталі, а це важливо для роботи з рідкими добривами. Машина має можливість GPS-контролю та автоматичної роботи секцій, тож вносить добрива точно, відповідно з поміченими Крейгом межами. Шини Chafer (650 VF) зменшують ущільнення ґрунту.

Кращий стан ґрунту – менша потреба в добривах

Якісний та продуктивний урожай починається з хорошої структури та складу ґрунту, тож Крейги почали приділяти більше уваги біології ґрунтів. Якщо біологічні процеси в ґрунті відбуватимуться належним чином, потреба у використанні добрив і ЗЗР для вирощування того самого обсягу врожаю зменшиться.

Для покращення якості ґрунтів на фермі використовують методи органічного та відновлюваного землеробства. Розглядаються всі можливі способи й засоби, які сприяють розвитку ґрунтових грибів і бактерій. Досліджується вплив гнойових жуків, азотфіксуючих рослин та інших факторів, які покращують стан ґрунту. 

«Одним з найважливіших методів є використання супутніх культур, що сприяють вирощуванню зернових. Ми висіваємо супутні культури окремою смугою вздовж поля, також використовуємо сидерати. Наприклад, з олійним ріпаком вирощуємо кінські боби, вику, гречку, причому відбувається природна фіксація азоту та фосфатів, а рослини захищені від слимаків та комах-шкідників», – розповідає фермер.

Великі шини для запобігання ущільнень ґрунту

Середня кількість опадів у місцевості становить 1000 мм. Це високі показники, але вода після обробітку ґрунту з високим умістом органічної речовини випаровується досить швидко. Однак ґрунти не мають бути ущільнені, тому всі трактори на фермі мають великі широкі шини, щоб уникнути ущільнення ґрунту і забиття ґрунтових пор. 

Боротьба зі шкідниками

«Коли ми вирощуємо люцерну, зазвичай не дуже турбуємося через попелиць, але минулого року в якості запобіжного заходу обприскали кілька полів афіцидом, тобто препаратом проти цих шкідників, – ділиться досвідом Алістер. – Сподіваюся, що в майбутньому для зменшення витрат та сприяння розвитку корисних комах зможемо використовувати інтелектуальні методи боротьби зі шкідниками (IPM)», – доповнює фермер.

Внесення добрив з точністю до грама на квадратний метр

Алістер вважає, що в майбутньому йому можуть знадобитися додаткові зміни у веденні господарства з погляду більш точного внесення добрив на малих площах.

На його думку, внесення добрив з точністю до грама на квадратний метр скоро стане нормою. Ця функція присутня вже сьогодні на нових машинах і пристроях, які мають зв’язок із комбайном та можуть визначити, де потреба в добривах найбільша. Поки невідомо, чи хто використовує такий метод на місцевому рівні, але в Англії вже є чимало ферм, які практикують точне внесення. Зараз це можливо лише за умови, якщо вартість нової техніки окупається завдяки застосуванню на площах у тисячі гектарів.