Великі перспективи невеликих площ

Артур Налбандян — заступник директора з виробництва СТОВ «Дружба», що розташоване у селі Боровиця Черкаської області. Разом з батьком і братом вони господарюють на 2650 гектарах, займаються рослинництвом. Основна діяльність агропідприємства пов’язана з вирощуванням насіннєвого матеріалу: сьогодні «Дружба» успішно співпрацює з «Прогрейн» по сої та з Lidea по кукурудзі й соняшнику.

Нас зацікавило те, що це невелике за українськими мірками господарство активно впроваджує зрошення, цифровізацію в усіх напрямах, а цього року ще й придбало новітній точковий обприскувач ARA EcoRobotix.

Артур розповів нам, що активні зміни почалися у СТОВ «Дружба» з 2020 року. І, як говорить приказка, не мали б у «Дружбі» такого щастя, так неврожайний рік допоміг: криза спонукала шукати нові шляхи господарювання. Про історію підприємства, його сьогодення та плани на майбутнє читайте далі.

— Артуре, розкажіть про історію підприємства. Як давно воно створене і скільки років перебуває під вашим управлінням?

— Наше господарство є правонаступником КСП «Дружба», створеного ще за радянських часів. Історія сучасної «Дружби» — це історія бізнесу двох друзів і в результаті двох сімей: Налбандян і Мкртчян. Араїк Мкртчян – співвласник, Армен Налбандян — співвласник та незмінний директор підприємства. Мій брат займається фінансами, новими проєктами, міжнародними зв’язками, а я обіймаю посаду заступника директора з виробничих питань.

Ми традиційно займаємося рослинництвом. Основна культура — кукурудза, яка займає в нас до 30% площі, також маємо у сівозміні сою ітрохи ячменю. Раніше кукурудзу сіяли на 50% земель. Коли стали активно проводити модернізацію техніки, запроваджувати зрошення, то більше зосередилися на розмноженні насіннєвого матеріалу для партнерів. Сьогодні насінництво охоплює в нас до 35% площі. Співпрацюємо з компанією «Прогрейн» по сої та з компанією Lidea по кукурудзі й соняшнику.

Працюємо переважно з технікою John Deere, маємо сівалки виробництва Va0derstad. У нас є потужності на 20 тис. тонн для зберігання зерна. Також ми зберегли стару олійницю та старий млин для того, щоб мешканцям нашого села та нашим сусідам можна було зерно, отримане як орендна плата за паї, переробити на олію або змолоти на борошно.

— Що спонукало запровадити в господарстві точні технології?

— Тривалий час наше підприємство було на межі виживання або в кращому разі завершувало сезон із невеликими прибутками. Критичним став 2020 рік, коли посуха спричинила неврожай і великі збитки. Після цього ми переглянули методи господарювання і зробили ривок у розвитку.

А ще ми змінили команду. Кадри вирішують все — це про нас. Раніше у нас працювали люди з радянським менталітетом, із застарілими підходами до фермерства, організації виробництва й збуту. Коли ми почали змінювати команду, то майже одразу пішли кращі результати. І ми зрозуміли, що за гірших погодних умов та складнішої ситуації на ринку можна отримувати вищі результати. Але для цього треба впроваджувати нові технології, модернізувати машинний парк, проводити диджиталізацію.

Раніше ми вчилися на своїх помилках, на своєму досвіді. Але це довго, дорого і малоефективно. Швидше й дешевше впроваджувати досвід передових господарств, тому ми почали співпрацю із компанією «Френдт». Їхні фахівці обслуговують багато сільгосппідприємств, бачать різні проблеми та вже мають готові способи їх розв’язання, бачать перспективи розвитку аграрної сфери. Вони розуміють строки окупності певного обладнання, що воно конкретно дає окремому господарству, наскільки підходить, як працює, як обслуговується тощо. Умовно кажучи, ми проживаємо один виробничий сезон за рік, а вони десятки, а то й сотні. Тож є різниця.

— З чого саме почалася модернізація господарства?

— Почали ми з оцифрування контурів полів та модернізації техніки, зокрема посівних агрегатів. Я вважаю, що це правильно, бо 30–40% гарного врожаю залежить від якості посіву. Глибина залягання насінин та чітке дотримання відстані між ними — критично важливі моменти для отримання рівномірних сходів. Надалі від цього залежить, як розвиватимуться рослини, з якою інтенсивністю. Якщо сходи дружні, далі фаза розвитку рослин не буде відрізнятися, і тому простіше використовувати гербіциди, застосовувати фунгіциди, робити десикацію, збирати врожай. Тобто дружні сходи — це завдання номер один.

А потім був неврожайний для аграріїв Черкащини 2020 рік. Через сильну спеку та відсутність опадів ми зазнали збитків. З деяких полів зібрали по 2–3 тонни з гектара, на деяких — по тонні. І це був величезний стрес, адже у нас в господарстві 50% площі на той час займала кукурудза. Це був фінансовий рік з великим від’ємним значенням.

Водночас для нас цей рік став переломним в усвідомленні підходів до організації виробництва, у зміні стратегії, у розумінні наших першочергових і стратегічних планів та завдань. І, як не дивно, саме після такого шоку ми почали рости та змінюватися на краще.

Продовжили почату модернізацію техніки. З новими посівними комплексами отримали технологію відключення секцій, щоб уникати перекривання рядків. Це допомагає нам економити посівний матеріал, отримувати хороший результат на стиках рядків завдяки відсутності загущення. Тож, окрім економії посівного матеріалу, отримуємо ще й кращу врожайність.

Наступним кроком стало впровадження системи Cropwise Operations для фіксації й відображення повної картини діяльності агропідприємства. Це дало нам змогу зберігати дані на одному ресурсі з доступом для усіх працівників господарства.

Уже двічі повторювали агрохімічний аналіз ґрунту, щоб розуміти, на чому робити акцент в обробітку, які добрива вносити для отримання кращих урожаїв.

Торік ми запровадили картування врожайності на комбайнах. Протягом 5–7 років будемо збирати дані, щоб краще розуміти історію полів, аналізувати врожайність культур з урахуванням кількості опадів тощо.

— Аналіз даних будете використовувати для покращення технології?

— Так, ми вже зараз працюємо над вдосконаленням протоколів вирощування. Щороку закладаємо понад 130 дослідних ділянок площею по 20–30 гектарів. Фактично кожне наше поле розділене щонайменше на п’ять ділянок з різними технологіями. Це можуть бути різні сорти, гібриди, різна густота посівів, різні види обробітку фунгіцидами, гербіцидами тощо. Для роботи з дослідними ділянками використовуємо трекери та додаток Planet Earth. За допомогою цього застосунку можна накладати декілька шарів один на один і працювати з ними.

— Розкажіть про досвід оренди розкидача добрив із функцією диференційного внесення. Як він з’явився у господарстві?

— Це наш черговий крок на шляху точного землеробства.

Ми поступово масштабуємо в господарстві обсяги зрошення. Зрошувальні машини у нас кругові, що має свою специфіку. Поле — це умовний квадрат, в який вписане зрошуване коло. При цьому чотири кути поля (такі собі півмісяці) не зрошуються. Ми налаштовуємо розкидач, задаємо йому геозону, щоб у коло, яке зрошується, він вносив умовно по 200 кг добрив на гектар, а поза колом — по 100 кг добрив на гектар. Автоматика розкидача сама регулює норму добрива, без людського втручання. І це дуже зручно.

Зараз розкидач у нас в оренді, за оренду частину грошей (до 80%) покриває проєкт USAID. Ми ним обробили 500 га. Деякий час цей агрегат працюватиме у нас на таких умовах, а потім будемо розглядати можливість його викупу.

— Зрошення довелося робити з нуля чи щось залишилося від колишніх власників?

— Мережа майже повністю збереглася, зокрема внутрішні магістралі, їх ніхто не чіпав, на металолом не здавав. Ми додатково прокладали гілки до дощувальних машин, тобто зробили ширше розгалуження мережі. Проблеми виникли лише з насосною станцією, її довелося відремонтувати, що ми зробили із застосуванням нових технологій. Також потребувала ремонту державна насосна станція (ремонт насосів, колекторів тощо).

Ми одні з перших, хто повірив в реформу меліорації в Україні, яку рухає USAID разом зі Світовим банком і урядом України. І не просто повірили, а створили першу в Україні організацію водокористувачів (ОВК). Тобто ми стали локомотивом реформи меліорації, а на додаток отримали гарний бонус розміром 500 тис. доларів — це був грант від USAID Агро.

— Чому ви вибрали дощування, а не крапельне зрошення?

— Перший аргумент — це інвестиції на гектар, дощування істотно дешевше. До того ж за крапельного зрошення витрачається багато часу на монтування: щороку треба закладати нові стрічки та після завершення сезону видаляти старі.

Крім того, вже у 2020 році ми бачили дефіцит спеціалістів, які зможуть обслуговувати на місцях зрошувальну техніку. Саме тому ми купили кругові машини, хоча вони трохи дорожчі за фронтальні, щоб менше залежати від персоналу, бо кругові машини набагато простіші в експлуатації. Не потрібен досвідчений оператор, крім того, ними легше управляти на відстані.

— Ви управляєте зрошенням віддалено?

— Так, ми запровадили диджиталізоване управління зрошенням. У зв’язку з тривогами та відключенням світла бувають збої у роботі техніки, тож такий віддалений формат управління неодноразово ставав нам у пригоді. Був випадок, коли стався збій у роботі насосної станції й відключилися всі машини. Відключення насосної станції сталося о другій ночі, а це період дії комендантської години, коли переміщуватися небажано. І наші працівники, які відповідають за роботу системи зрошення, зробили запуск дистанційно, хоча вони живуть за 30 км. Один з них запускав насосну станцію, а інший синхронно — зрошувальні машини. Хоча, за винятком таких форс-мажорів, зрошувальна система працює в автоматичному режимі. Достатньо запустити з телефона програму, задати параметри роботи, і протягом п’яти днів вона буде працювати й автоматично фіксувати всі дані: історію, швидкість та інтенсивність поливу тощо.

— Які ще новації думаєте впровадити у зрошенні?

— Датчики вологості ґрунту — вони потрібні для дистанційного керування зрошенням. На сьогодні ми визначаємо норму і частоту поливу, керуючись обстеженням поля та власним досвідом. А з датчиками в різних точках поля цей процес буде здійснюватися за показниками без втручання людини. Додатково хочемо встановити в господарстві 2–3 метеостанції. Це дасть нам можливість більш точно й оперативно розуміти, коли потрібне зрошення, на яких полях і в якій кількості.

— Ви вже двічі проводили агрохіманаліз ґрунтів. На всій площі чи на окремих ділянках? З якою періодичністю?

— Перший раз агрохіманаліз ми зробили шість років тому на площі 500 га сіткою у 30 га. Залучали спеціалістів з німецької компанії.

Потім через три роки зробили аналіз ґрунту на всіх зрошуваних полях. Тоді вирішили взяти сітку 10 га. Але на сьогодні, вважаю, що це була помилка, бо зерновикам робити таку дрібну сітку немає сенсу. Сенс є, якщо ти вирощуєш овочі, фрукти, нішеві культури. Або ж коли в господарстві вже є техніка й умови для точних операцій (висіву, внесення добрив, обприскування).

Я раджу колегам робити сітку на 30–50 га, якщо у них немає різко виражених перепадів урожайності. До речі, зі свого досвіду я зрозумів, що спочатку треба впровадити картування врожайності, а потім уже аналіз ґрунтів. Доти, доки немає картування врожайності, взагалі можна робити одну пробу на поле.

Отже: спочатку щорічне картування врожайності хоча б протягом трьох років. Наступний крок — деталізований аналіз ґрунтів, і завершальний етап — дифвисів, диференційне внесення добрив.

При цьому агрохіманаліз я б робив не частіше, ніж раз на три роки, частіше не потрібно.

— Цього року ви придбали обприскувач ARA EcoRobotix. Чим він зацікавив, на яких культурах плануєте використовувати?

— Цей швейцарський обприскувач наділений штучним інтелектом Plant-by-plant, він працює точково — тільки по бур’янах, при цьому гербіциди на культуру не потрапляють. Так ми не завдаємо стресу рослині, шкоди навколишньому середовищу та суттєво економимо ЗЗР. Перед тим, як купувати обприскувач ARA, ми з ним експериментували два тижні на дослідних ділянках і мали економію гербіцидів від 60 до 90% залежно від засміченості поля.

Обприскувач має 156 форсунок, широкий захват у 6 м та високу точність і влучність, адже зона оброблення рослини — це лише 6 × 6 см. Швидкість його роботи становить близько 7–7,5 км/год.

Наша стратегія — мати чисті від бур’янів поля. Перше, що ми хочемо зробити вже цього року, це очистити територію колишнього яблуневого саду від ваточника сирійського. Ми розкорчували старі яблуневі садки та включили їх до сівозміни, але на цих територіях є осередки ваточника сирійського — це злісний бур’ян, який важко піддається і хімічному, і механічному знищенню, тому швидко розмножується. Ми хочемо зібрати урожай, дочекатися, коли ваточник підросте і знищити його, наскільки це буде можливо. А працювати треба такими препаратами, післядію яких жодна культура нормально не витримає. Хочемо попрацювати так 3–5 років і прибрати його повністю з полів.

Ми не забуваємо про накопичення діючих речовин у ґрунті. Ніхто зараз не аналізує, що буде через 20–30 років, якщо ми будемо активно вносити гербіциди. Точкове прицільне оброблення — це набагато менше хімічне навантаження на ґрунт.

Зрештою, ми рухаємося в Євросоюз і я вірю, що це обов’язково відбудеться. І тоді наші аграрії стикнуться з проблемою, що більшість діючих речовин, які ми зараз використовуємо в Україні, в Євросоюзі заборонені. Обприскувач ARA EcoRobotix дає можливість працювати по рослинах, не використовуючи заборонені гербіциди, знизити норму діючих речовин. Наприклад, потрібний нам препарат не можна застосовувати по кукурудзі, бо він завдає їй шкоду, але якщо у нас є цей обприскувач, то ми можемо ним працювати лише по бур’янах, не завдаючи шкоди культурі. Також за допомогою ARA EcoRobotix будемо викорінювати хвощ польовий — він у нас є проблемою номер один на зрошенні. Маємо й інші проблемні бур’яни, зокрема берізку польову, яку не знищити стандартною технологією. Якщо додавати в бакову суміш препарати проти неї, то затрати на одне оброблення підвищаться на 20 доларів на гектар. Тому за стандартною технологією, якщо поріг засміченості не перевищував 5%, препарати для знищення берізки не застосовували. Але тепер буде зовсім інший підхід. Ми плануємо повне знищення бур’янів, таких як хвощ польовий, берізка польова, амброзія, ваточник. Цим обприскувачем можна працювати точково, якщо засміченість становить 5% і нижче. Хочемо довести поля до зразкового вигляду.

— Новітня техніка потребує інвестицій. Як розв’язуєте це питання?

— Останніми роками стратегія така, що ми беремо техніку в кредит або в оренду у співпраці з грантовими проєктами. Власних коштів на все не вистачає.

Ми віримо в Україну, в те, що агросектор буде й далі розвиватися, тому вкладаємось у тривалі інвестиційні проєкти, сплачуємо відсотки. Це допомагає нам ставати потужнішими, краще справлятися з поточними завданнями.

Наше господарство відносно невелике, але ми дотичні до руху деяких реформ в аграрному секторі. Нагадаю, що ми першими створили організацію водокористувачів.

Нещодавно мій брат брав участь у робочій подорожі до Ісландії. Ісландці багато купують кормів для худоби. Раніше їхніми постачальниками були російські компанії, а зараз вони дивляться в бік українських виробників. У складі групи були представники таких аграрних гігантів, як МХП, «Континентал Фармерз Груп», «Агропроспериз», і нам приємно бути в колі потужних гравців агросектору. Середні й малі господарства теж цілком можуть бути драйверами змін. Це залежить не від площі в обробітку, а від філософії господарювання. Тож будемо й надалі знайомитися з цікавими рішеннями, співпрацювати з кращими гравцями ринку. Бо хто, як не ми.