В інтересах фермера і поля

Сергій Суровий — агроконсультант, який не боїться виходити за межі рекомендацій виробників ЗЗР і говорить про агрономію без прикрас. Сергій працює з господарствами по всій Україні, віддалено консультує кількох клієнтів за кордоном. Він знає ціну кожній агротехнічній дії й дивиться на поле не лише як агроном, а і як керівник. У розмові з ним говоримо про резистентність, складні рішення в захисті, точне внесення, застосування дронів, тренди у використанні розкидачів і обприскувачі та самотність сучасного фермера: чесно, детально й на прикладах із практики.

— Сергію, ви відносно недавно в аграрній галузі, але вас знають і рекомендують як фахового консультанта. Що допомогло вам швидко завоювати авторитет?

— Я став відомий широкому колу колег, коли почав вести свій блог на YouTube «Суровий No-till». No-till обрав як спосіб обробітку ґрунту, оскільки на той час мав разом із партнером господарство на півдні Дніпропетровської області в Апостолівському районі, де опадів критично не вистачало для якісного вологозабезпечення ґрунту. Ми боролися за кожен міліметр вологи. З партнером працював з 2016-го по 2021 рік. З 2000 га в обробітку ми збільшили площу до 4000 га. Партнер хотів розвиватися далі, а я в певний момент зрозумів, що не готовий до спільної роботи і хочу рухатися своїм шляхом. На жаль, так збіглося, що на ці землі прийшла війна і у 2022 році виробництва стало на паузу. Згодом наші землі були деокуповані, восени 2022 року вже можна було сіяти, однак там невелика площа, 430 га.

Я не зашорений агрономічними знаннями радянської школи, моя перша освіта — технічна, а друга — агрономічна, яку я отримав уже після того, як зрозумів, що поле — це моє. Для мене було очевидно, що рано чи пізно погодно-кліматичні умови Півдня, характерні для Криму чи Херсонщини, прийдуть і на Дніпропетровщину. Ситуація стає дедалі гіршою, адже величезною втратою для півдня стало знищення каховського водосховища. Немає випаровування — немає опадів. І це стосується багатьох районів, до яких волога приходила з цього напряму.

Оскільки я працюю з клієнтами по всій Україні, то бачу, що ми виконуємо майже однакову роботу, але результат маємо різний через погодно-кліматичні умови.

Нині я шукаю господарство для придбання на Західній Україні. Розумію, що краще мати менший банк землі, але бути ефективнішим на кожному гектарі.

— Що дало вам ведення блогу на YouTube?

— Ведення соцмереж — це взаємне збагачення досвідом, адже колеги пишуть коментарі, телефонують, розповідають про свої напрацювання. І в такий спосіб іде постійний обмін знаннями та інформацією. До повномасштабного вторгнення багато фермерів Півдня переходили на нульовий обробіток і ділилися своїм досвідом у соцмережах, поступово сформувалася певна спільнота. Завдяки YouTube-каналу мене почали запрошувати на профільні конференції, що теж сприяло обміну досвідом.

— У чому особливість вашого підходу до консультування і господарювання загалом?

— Передусім у тому, що я спілкуюся з клієнтами не лише як агроном, а як директор і співвласник бізнесу, оскільки маю такий досвід. Зі мною клієнти можуть обговорювати будь-які питання.

Умовно кажучи, я дивлюся на поле не з агрономічного, а з економічного погляду і відповідно планую сівозміну. Звісно, є клієнти, які хочуть мати рекордні врожаї. Їх не цікавить прибуток, їх цікавлять досягнення. Однак більшість аграріїв хоче бути ефективною. Для мене показником ефективності фермера є збільшення банку землі, купівля нової техніки, тоді я розумію, що в мого клієнта є фінанси для розвитку.

Крім того, я не боюся ухвалювати жорстких рішень і прописувати чіткі схеми захисту рослин. Я дисципліную команду господарства до роботи на полі. Скажімо, працівники господарства вважають, що можна ще тиждень не звертати увагу на поле і почекати, поки бур’яни підростуть. А я наполягаю працювати ось зараз. Буває, я ще не завершив об’їзд, а обприскувач уже заходить на поле для роботи по бурʼянах.

Кожні два тижні я відвідую підопічне господарство, у нас є запланована схема захисту культур, і ця схема має бути дотримана. Під час своєї відсутності контролюю дотримання схеми через засоби зв’язку, через телеграм-канали, створені для кожного господарства. Туди мені скидають фотозвіти, є історія виконання робіт по кожному полю.

Кілька господарств я веду за кордоном, тобто в них я жодного разу не був, тож вся робота виконується віддалено.

— Уточніть, будь ласка, що ви маєте на увазі під жорсткими рішеннями?

— Щоб стабілізувати ситуацію на полі, часто доводиться використовувати суміші препаратів, які не прописані в регламентах, тобто виходити за рамки стандартного використання ЗЗР і працювати за межами рекомендацій виробника. На жаль, така ситуація склалася через те, що на сьогодні маємо на полях України проблему з резистентністю: бур’яни стали резистентними до гербіцидів, збудники хвороб — до фунгіцидів, шкідники — до інсектицидів. Це змушує застосовувати більш жорсткі, але дієві заходи. Часто доводиться працювати в ті фази розвитку основної культури, які не прописані в рекомендаціях виробника. Агроном господарства не може взяти на себе таку відповідальність, точніше, він не може дозволити собі такі ризики. Я відповідаю за свої поради, зокрема фінансово, у мене значний досвід роботи, тож можу собі дозволити працювати агресивно. Мені важливо, щоб поле було вільним від шкідливих організмів, адже від цього залежить результат врожайності. Іноді доводиться працювати подвійними нормами.

— Це сміливий підхід, але він насторожує: чи не призведе така стратегія до проблем у майбутньому?

— Так, це тонка гра на полі. Моя опора в цій грі — власний досвід та напрацьований досвід моїх клієнтів. Ми робимо дослідні ділянки, на яких випробовуємо різні суміші в різних фазах вегетації. Тож підхід сміливий, але він виважений.

— Які препарати викликають найбільше питань і занепокоєнь у фермерів?

— Найбільша проблема спостерігається щодо роботи гербіцидів. Все починається з унесення ґрунтового гербіциду. Якщо він погано спрацьовує або взагалі не діє — виникають проблеми з внесенням страхових. Фермер не завжди може обробити поле вчасно, адже він залежить від погодних умов, від сигналу GPS, який глушиться внаслідок повітряних тривог. Трапляється, що вдень ми не можемо працювати через вітер, а вночі — через тривоги й відсутність сигналу. От і маємо ситуацію, коли доводиться буквально рятувати посіви.

У фермерів півдня є значні проблеми з егілопсом циліндричним — це відносно новий злаковий бур’ян, з яким складно боротися. На посівах гороху ми працювали по ньому двічі, а на деяких полях — навіть тричі. Так, це жорстке рішення, однак якщо наступного року на цьому полі буде пшениця, то для пшениці варіантів захисту від цього бур’яну немає взагалі. Звісно, в ідеалі треба вибудовувати сівозміну, щоб кілька сезонів мати змогу поборотися з цим бур’яном на посівах дводольних.

Звісно, видовий склад бур’янів у кожного господарства на кожному полі свій. На півночі багато клопоту завдає польовий хвощ, і це проблема не лише на полях з високою з кислотністю, а й там, де тривалий час є надлишок вологи. Ще один злісний бур’ян — ваточник сирійський, для нього потрібна своя стратегія.

З хвощем або берізкою польовою на півдні ми боремося, застосовуючи МЦПА (Агрітокс). Так, це жорстке рішення: працювати ним по пшениці у фазу виходу колоса або у фазу воскової стиглості. Звісно, виробник не надасть такої рекомендації. Однак я розумію, що наступного року на цьому полі буде соняшник або ріпак, тож можливості боротьби будуть значно обмеженими. У таких випадках є сенс іти поза регламентом. І вже є напрацьований досвід, що кілька років інтенсивної роботи дають хороші результати.

Звісно, така робота неможлива без довіри фермера.

— Чи консультуєтеся ви для ухвалення рішень із представниками постачальників засобів захисту?

— Звісно, ми тримаємо контакт. Вони акумулюють значний досвід фермерів по роботі з препаратами, які продають. Однак часто це неофіційні рекомендації. Представник компанії може сказати: був ось такий досвід, результат непоганий, можете спробувати. Але пробуємо ми на свій страх і ризик.

До речі, я прописую рекомендації і схеми захисту в діючих речовинах. За три роки роботи консультантом я зрозумів, що у кожного клієнта є сталі відносини з постачальниками ЗЗР. Найважливіше — правильно підібрати діючу речовину, її оптимальну норму і вчасно внести. Це три складові успіху. Четвертим фактором є правильний підбір адʼюванту.

— Представники хімічних компаній говорять, що останнім часом винайдення нових хімічних формул для ефективних ЗЗР уповільнилося. Якщо сьогодні маємо проблеми з резистентністю, то що нас чекає в перспективі?

— Це справді гостре і складне питання. Так, нових діючих речовин з’являється дедалі менше, а коли вони з’являються, то коштують доволі дорого. А ми не можемо забувати про економіку. Відповідно, в найближчі кілька років нас чекає пошук оптимальних сумішей ЗЗР. Згадалося, як колись ми почали робити суміші трибенурон-метилу з галауксифен-метилом (Геліантексом). Спочатку компанія-виробник Геліантексу була категорично проти таких експериментів. На сьогодні ми впевнено використовуємо такі суміші, й вони мають велику ефективність.

І це при тому, що в Україні перелік дозволених препаратів достатньо широкий. У мене є клієнт в Молдові, тож я знаю, наскільки там менший вибір дієвих засобів захисту.

— Яку роль можуть відіграти точні технології для покращення ситуації з резистентністю і загалом з ефективністю внесення ЗЗР?

— Величезну. Раніше навігатор був не в кожному тракторі. На обприскувачах не було контролю виливу, обприскувач мусив їхати на певних обертах з певною швидкістю, щоб виливати певну норму. На сьогодні навігація і контроль виливу на обприскувачі — це обладнання, наявність якого є обов’язковою. Це навіть не обговорюється. На українських полях уже працюють розумні обприскувачі, такі як ARA Ecorobotix. Я переконаний, що із часом використання таких машин стане масовим, як свого часу стало масовим використання дронів. У розумних обприскувачах є об’єктивна потреба. Засоби захисту стають дорожчими, нам потрібно збільшити ефективність і зменшити тиск на основні культури. Точний вилив — це майбутнє.

До речі, більшість моїх клієнтів вже перейшла на самохідні обприскувачі. У багатьох господарствах є дрони, дехто наймає дрони для оброблень. Це свідчить про більш активне залучення нових технологій у господарювання.

Точні технології і точне внесення допомагають економити значні кошти, коли фермер починає працювати з ґрунтом. Сьогодні вже не вносять 5 т дефекату на гектар по всій площі поля. Проводять аналіз ґрунту і на його основі створюють карту завдання для внесення. І це ефективно, це економить шалені кошти.

— Як багато ваших клієнтів працюють із цифровими платформами, такими як Cropwise, Climate FieldView, Ag Leader SMS?

— Приблизно 50%, причому здебільшого це господарства, розташовані на півночі, адже зазвичай там дуже строкаті ґрунти, і тому дифвисів і дифвнесення дає відчутні результати. Якщо ми хочемо бути ефективними, то мусимо прийти до точного землеробства. Скажімо, кілька моїх клієнтів з півдня планують найближчим часом придбати розумні розкидачі. Так, вони коштують дорожче за стандартні моделі, але ж їхня вартість виправдана економією добрив і збільшенням ефективності. Розумний розкидач на площі 2‒3 тис. гектарів повністю себе окуповує за 2‒3 роки.

Я також переконаний у значних перспективах використання в агро штучного інтелекту. Передусім його використовують фермери, які вже співпрацюють із цифровими платформами. Саме штучний інтелект буде допомагати зі створенням карт завдань, аналізом баз даних господарства, включно з аналізом ґрунту, і на цій основі системи штучного інтелекту надаватимуть відповідні рекомендації.

— Якщо у фермера буде такий помічник, як штучний інтелект, то навіщо йому агроконсультант? Ви не боїтеся конкуренції?

— Штучний інтелект допомагає і допомагатиме фермерам, але він не зможе так відчувати поле, як людина. Крім того, його слід перевіряти, адже ШІ не завжди дає правильні відповіді. Поле — динамічна, багатофакторна система. Це не стандартизоване виробництво, де з певних інгредієнтів можна отримати сталий результат. До агрономії потрібен творчий підхід, тому машина повністю замінити людину не зможе.  

Насправді фермери зараз дуже самотні. Їм ні з ким порадитися, вони почуваються не партнерами, а конкурентами. Їм ні з ким поговорити про кредитне навантаження, про проблеми з пайовиками. Це одна з причин, чому клієнти залишаються зі мною після кількох років співпраці, навіть коли вони вже не потребують активного агрономічного супроводу і можуть працювати самостійно. Якщо виробничі витрати правильно рахувати, то залежно від культури вони можуть становити від 500 до 1000 дол. на гектар. А мені платять 10 дол. Але це теж сума, і багатьох вона лякає.

Мене надихають вдячні клієнти і їхні результати. Не завжди все вдається одразу. Скажімо, мій клієнт у Полтавській області минулого року не отримав бажаного результату по пшениці, але цього року ми змогли досягти хорошої врожайності. При цьому площу під культурою він планує збільшити вп’ятеро, тож цьогорічне досягнення дає сподівання, що все вдасться.