Рух у сталому напрямі

ФГ «Агросвіт-СВ» розташоване в містечку Глобине Полтавської області. Господарство багатопрофільне, обробляє понад 1000 га, із польових культур сіють кукурудзу, соняшник, сою, зимуючий горох, пшеницю та ріпак, вирощують картоплю та доглядають 7 га яблуневого саду. Мають сучасне сховище для овочів і фруктів потужністю зберігання близько 1000 т з можливістю дороблення для кінцевого споживання картоплі та яблук. Також понад 12 років розвивають перероблення, кінцевим продуктом якого є яблучні соки прямого віджиму.

«Агросвіт-СВ» — це сімейний бізнес, що об’єднує традиції та інновації. Денис Ведмідь, співвласник і заступник голови з виробництва, — представник другого покоління фермерської родини, агроном за освітою, випускник Полтавського державного аграрного університету. Господарство працює з 2007 року, однак родина пана Дениса має досвід господарювання ще з дев’яностих, коли відбулося розпаювання землі і його рідний дядько почав обробляти свої наділи. Тепер це багатопрофільна структура, тож ми попросили Дениса Ведмідя поділитися досвідом цифровізації в масштабах свого господарства.

― Денисе, яким був шлях господарства до точного землеробства?

― Мій дядько почав працювати на землі у дев’яностих, коли про точні технології ніхто з українських фермерів узагалі не чув. Перший трактор іноземного виробництва Claas придбали в господарство у 2007 році ― тоді працювали за маркерами. А коли у 2012 році придбали другий імпортний трактор John Deere, то встановили на нього автопілот, AutoTrac Universal 300 із підрулювачем. Звісно, це ще не точне землеробство, але наш перший крок у цьому напрямі. Автопілот додав точності нашим агрегатам. На першому місці серед плюсів — економія пального, адже техніка рухається за оптимальними маршрутами, на другому — збільшення продуктивності роботи агрегатів. Це також зменшення і фізичного, і емоційного навантаження на оператора, який працює на тракторі, тобто ми побачили велику кількість переваг від такого нововведення.

Коли придбали 300-сильний трактор John Deere із системою паралельного водіння, з гідравлічним автопілотом, з монітором 2630, стали підключати агрегати до трактора через протокол Isobus.

У 2017 році придбали посівний комплекс HORSCH Pronto 6 AS із шиною Maestro 8 RC з можливостями посекційного відключення, диференційним висівом.

Зараз у нас посів, захист і підживлення проводяться з використанням платного точного сигналу. Маємо для цього два автопілоти з моніторами AG Leader 1200.

― Як це технічного організовано?

― Один монітор AG Leader 1200 встановлений на тракторі, який виконує посівні роботи та підживлення. Другий встановлений на тракторі, який агрегатується з обприскувачем і фактично відповідає за догляд за посівами. Обприскувач обладнаний можливістю посекційного відключення і диференційного внесення розчину. Для роботи цих двох автопілотів ми проплачуємо супутниковий сигнал, щоб мати максимальну точність. Також платний сигнал використовуємо для диференційного внесення добрив. Для виконання ґрунтообробних робіт сантиметрова точність не потрібна, тож там користуємося загальнодоступним сигналом.

Також з 2021 року ми використовуємо на комбайнах монітори AG Leader 1200 для картування врожайності, визначаємо і вал, і вологість зерна.

― Яка техніка працює з безплатним сигналом?

― Два трактори в нас обладнані треками, це електричний підрулювач AG Leader On Track з базовим дисплеєм Compass, суто для паралельного водіння. Він працює з безплатним сигналом Glide з точністю проходу від ряду до ряду 10–15 см. Плюс маємо два трактори John Deere з оригінальною навігацією на безплатних сигналах.

― Розкажіть більше про обприскувач і розкидач, які агрегатуєте з тракторами.

― Обприскувач причіпний Horsch Leeb 4AX, він обладнаний штангою BoomControl Pro, підрулюючим дишлом, має систему внутрішнього очищення, що для нас важливо. Компактний, відносно простий в експлуатації, забезпечує мінімальне знесення препаратів завдяки автоматичному керуванню штангою.

Розкидач Amazone ZA-TS, має 16 секцій, привід від валу відбору потужності, але з можливістю посекційного відключення і внесення змінних норм відповідно до карт завдань. Брали його з прицілом на те, щоб вносити добрива за картами завдань, у такий спосіб заощаджувати на добривах і отримувати хорошу врожайність.

― Для створення карт завдань, окрім картування врожайності, потрібні аналізи ґрунту. Чи проводили такі дослідження на своїх полях?

― Так, востаннє робили до повномасштабного вторгнення у 2021 році, за цими даними зараз і працюємо.

Дані картування врожайності по деяких полях маємо за чотири роки, по деяких — за три. Оброблення і систематизація цих даних ще в процесі.

Із цифрових платформ використовуємо SMS Basic від AG Leader, на ній акумулюємо всі дані з моніторів щодо посіву, внесення добрив, обприскування, збирання врожаю. Вона дає змогу аналізувати дані, створювати карти полів, у цьому я ще практикуюся.

Також використовуємо Cropwise, ця платформа допомагає слідкувати за всією технікою в полях, відстежувати швидкість, зупинки, споживання пального, оброблену площу, зберігає знімки NDVI.

― Чи маєте досвід створення карт завдань?

― Аналізи ґрунту у 2021 році нам робила компанія «Агротек», вона ж три роки супроводжувала нас і створювала на основі отриманих даних карти для внесення добрив. Нині співпраця з ними припинилася, тож освоюю створення карт на платформах Cropwise та SMS Basic. Минулого року за картами завдань вносили азотні добрива на озимі культури. Створювати карти не так просто, тож консультуюся з колегами, вивчаю цю тему.

Для мене точне землеробство — це передусім про визначення зон продуктивності й управління ними. Для цього потрібно зібрати певний масив даних і проаналізувати його.

Хочемо в перспективі оновити аналізи ґрунту. Але ж існує кілька думок стосовно способу відбору проб: погектарна сітка, п’яти- чи десятигектарна сітка або ж відбір за зонами продуктивності. Сам спосіб відбору проб для мене особисто є відкритим питанням.

― Наскільки строкаті ваші ґрунти?

― Великої строкатості немає, але деякі поля мають різницю за висотами. Нам ще належить вивчити, що саме лімітує нашу врожайність.

― Чи використовували диференційний висів?

― Не кожного року. Ми проводили такі експерименти з кукурудзою, але однозначних висновків не дійшли. Поки що ми не визначили для наших полів оптимальну вилку норм висіву, тому працюємо сталими нормами, які окреслили для себе останніми роками.

Ключове, що нам дає сівалка точного висіву, це відмінний контроль норми, завдяки цьому ми не витрачаємо більше насіння, ніж потрібно на нашу площу. Це також точне розкладання насіння в борозну, відключення секцій, відсутність перекриттів, загущення чи недосіву.

― Яку систему обробітку ґрунту практикуєте?

― 80% площі ми обробляємо за системою no-till. Почали з 2021 року, тобто в цьому сезоні деякі поля вже п’ятий рік у системі no-till. Спонукала нас до впровадження no-till нестача вологи, після того як у 2020 році отримали низький урожай кукурудзи. Починали з висіву озимого ріпаку в стерню по пшениці. Якщо в нашій зоні проводити весь шлейф ґрунтообробних робіт з оранкою, подальшою культивацією, ущільненням, то сходи ріпаку отримати взагалі неможливо. А ріпак прямим висівом по стерні пшениці дає в нас непогані сходи.

Плуга в нас на польових культурах давно немає, глибокорозпушувачем працюємо тільки за потреби, точково, але під картоплю обробляємо ґрунт за класичною безвідвальною технологією, там інакше ніяк. Щодо результатів, то за чотири роки впровадження no-till я не побачив просадки за врожайністю, а економія ресурсів і позитивний розвиток біоти ґрунту відчутні.

Повторюся: ключове — збереження вологи. Кожен прохід ґрунтообробної техніки по полю — це мінус певний відсоток вологи, особливо весняної, що критично під час посіву.

― У вас доволі широка сівозміна як для відносно невеликого господарства. Що вона дає?

― Я передусім агроном за освітою і оцінюю сівозміну з погляду користі для культури та її потенційного врожаю. Щоб практикувати no-till, потрібно мати розширену сівозміну, адже вона нівелює ризики. Найбільше сіємо кукурудзи, до 35%, по 15–17% у структурі посівів займають соняшник, пшениця, ріпак, трохи менше — соя, зимуючий горох.

Звісно, це й розкладання яєць по різних кошиках, щоб через диференціацію зменшити ризик провалу по одній культурі. Не всі культури в сівозміні високомаржинальні, але вони потрібні для підтримки агробіоценозу.

― Що можете сказати про стан культур на полях на середину квітня 2025 року?

― На початку квітня ми мали ночі зі стабільним мінусом. Заморозки доходили до мінус 5. Нам вдалося врятувати не всі площі озимого ріпаку, зокрема через те, що в осінній період мали проблему з вологозабезпеченням, тобто ріпак не дав хороших рівномірних сходів. Сподіваюся, що 50–60% площі під озимим ріпаком ми змогли зберегти.

Пшениця після зими була в непоганому стані, розпочала вегетацію.

У жовтні минулого року ми посіяли трохи зимуючого гороху, 70 га, хочемо вивчити цю культуру. Почали садити картоплю, але під час сильного похолодання зупинилися. Тож картопля та ярі в нас ще попереду.

― Якщо підсумувати, які маєте нагальні завдання в плані впровадження точного землеробства на своїх полях?

― Щодо самого заліза, тобто потрібної самохідної техніки та агрегатів, ми доволі укомплектовані. За кілька років нам вдалося зібрати непоганий парк техніки, укомплектувати його автопілотами, системами для збору даних врожайності тощо. Тепер намагаємося зібрати докупи всю наявну інформацію, хочемо її проаналізувати, щоб рухатися далі, до визначення зон продуктивності, окреслення головних лімітаційних факторів і більшої диференціації.