Чому ноу-тилл не працює?

«Правильно здійснений нульовий обробіток мінімально порушує структуру ґрунту, допомагає утримувати вологу в його порах, сприяє збереженню та розмноженню ґрунтових мікроорганізмів, а також значною мірою запобігає викиду вуглецю в атмосферу і значно підвищує врожайність, — так вважає колишній науковець та інженер Джон Бейкер із Нової Зеландії. — Водночас неправильно проведений нульовий або мінімальний обробіток ґрунту не забезпечує жодної з перелічених переваг».

Приблизно 20% усього вуглекислого газу в атмосфері — це вуглекислий газ, який утворюється внаслідок обробітку ґрунту. При цьому переважна більшість цього вуглекислого газу утворюється внаслідок окислення органічної речовини ґрунту, і лише незначна частина — це вихлопні гази тракторів та іншої сільськогосподарської техніки. Окислення органічної речовини спричинює загибель ґрунтової біоти. Багато австралійських орних ґрунтів нині містять лише 1 або 2% органічної речовини, тоді як їхня норма – приблизно 5 або 6%.

Більше про якість ґрунту

Деякі фермери вважають, що оранка — це добре, бо ж під час цього процесу можна заглибити верхні шари ґрунту, збагачені органічними рештками. Але на кожен кілограм органіки, який фермер загортає плугом, відбувається окислення іншого кілограму ґрунту над ним – того самого, який щойно потрапив на поверхню. 

Джон Бейкер вважає, що хороший ґрунт — це живий ґрунт: «Більшість людей сприймають ґрунт як бруд під ногами. Але це не стільки фізична субстанція, скільки біологічна. У чашці, наповненій якісним здоровим ґрунтом, буде міститися приблизно 6 млрд мікроорганізмів. Однак на практиці переважна більшість цих мікроорганізмів гине під час обробітку ґрунту через окислення органічних речовин. Адже органічні речовини — це пожива для мікроорганізмів, і коли поживи не вистачає, вони гинуть».

Джон Бейкер підкреслює, що в природі немає оранки: «Оранку придумали люди, бо вона допомагає виробляти дешеву їжу. Однак відбувається це за рахунок здоров’я ґрунту. Зрештою такий спосіб господарювання призведе до зменшення врожайності, появи ерозії ґрунту та інших неприємностей».

Водоутримувальна здатність

Чим краща якість ґрунту, тим краща його інфільтраційна здатність і здатність утримувати вологу, а отже, тим нижчий ризик вимивання добрив і забруднення ґрунтових вод.

«Хороший ґрунт має хорошу структуру. У ньому живуть дощові черв’яки, які своєю життєдіяльністю створюють дренажні канали. Завдяки цьому дощова волога легко вбирається навіть під час сильних злив. Крім того, здатність ґрунту утримувати воду безпосередньо пов’язана з кількістю органічної речовини, яка в ньому міститься. Так, 1 кг гумусу в ґрунті утримує стільки ж води, скільки 10 кг глини. Іншими словами, збільшення органічної речовини в ґрунті працює набагато краще, ніж внесення глини у верхні шари піщаних ґрунтів», - розповідає Джон Бейкер.

У країнах, де кількість опадів менша, ніж у Новій Зеландії, технологія ноу-тилл дає ще більше переваг. Але лише за правильного застосування.

Водночас, за результатами останнього дослідження, 20% фермерів застосовують ноу-тилл неправильно і тому не отримують належної вигоди від цього методу.

Втрати вологи

На старті своєї кар'єри Джон Бейкер хотів з'ясувати, чому нульовий обробіток іноді не спрацьовує: «Ми з'ясували, що більшість фермерів не знають, що непорушений ґрунт має пористу структуру, і його пори заповнені повітрям із вологістю на рівні 100%. Про те, що волога в ґрунті може перебувати в рідкому стані (у вигляді крапель води), знають усі, а от про її газоподібний стан мало хто замислюється».

Отже, що відбувається? Під час обробітку структура ґрунту порушується, і вологе повітря з нього втрачається. Іншими словами, ця волога вже не може бути використана насінням чи рослиною. Коли сівалка буквально видряпує щілини в необробленому ґрунті, то через них відбувається втрата вологи. Ось чому посів за технологією ноу-тилл часто зазнає невдачі, якщо фермер не здійснює додаткове зрошення, щоб компенсувати втрати вологи з погано зробленої борозни.

«Багато розробників техніки вважають, що під час посіву за технологію ноу-тилл фермерам потрібно обробляти поле смугами. Вони називають це стрип-тилл (від англ. strip – смуга, - прим. ред.). Але при цьому все одно втрачається вуглець і волога, хоча й менше, ніж за звичайної оранки. Та навіть за такого способу обробітку ґрунту фермери будуть стверджувати, що вони працюють за мінімальною технологією. Немає сумнівів, що фермер рухається в правильному напрямку, зменшуючи обсяг обробітку ґрунту, але цей вид обробітку не можна назвати нульовим».

За словами Джона Бейкера, застосування нульового обробітку з мінімальним впливом на ґрунт також допомагає зменшити використання добрив.

«Більшість ґрунтів мають запаси фосфору і калію, яких могло би вистачити на 100 років. Все, що потрібно — це біота, яка допоможе зробити ці поживні речовини доступними. Існують гриби, які можуть фіксувати азот з атмосфери так само добре, як і ризобактерії на корінцях бобових. У такий спосіб мікроорганізми роблять азот доступним для рослин. Та якщо ви продовжуєте обробляти ґрунт з перевертанням пласта, то ви продовжуєте знищувати біоту і погіршувати тим самим якість своєї землі». 

Cross Slot No-Tillage Systems

 Щоб допомогти фермерам, які застосовують мінімальний обробіток, Джон Бейкер розробив сошник, який не порушує ґрунт під час посіву. Він проникає під шар пожнивних решток і працює, як блискавка на одязі, розсуваючи ґрунт, вкладаючи в нього насінину, а потім знову застібаючи блискавку. Завдяки цьому насіння може використовувати всю доступну вологу, яка знаходиться в ґрунті як у рідкому, так і в газоподібному стані. Створена Джоном Бейкером система посіву без обробітку ґрунту під назвою Cross Slot наразі продається у 21 країні світу.