Цифрова зрілість українського агро

За рівнем цифровізації та впровадження агроінновацій великі українські агрохолдинги випереджають глобальних гравців. Такий висновок озвучив Богдан Попович, керівник напряму розвитку бізнесу і глобальних проектів Agrohub, на AgroIT Forum 2026, який відбувся на початку березня поточного року.

Під час події експерт розповів про висновки з глобального дослідження ефективності агровиробництва, яке Agrohub провів у партнерстві із Syngenta. Дані зібрано серед 24 компаній із п’яти провідних аграрних країн: України, Аргентини, Бразилії, Канади та Австралії із загальним земельним банком понад 3,5 млн гектарів. Окремо, у співпраці з компанією Frendt, провели дослідження серед українських фермерів, щоб виявити відмінності в підходах до управління та впровадження технологій у господарствах різного масштабу.

Шкала інноваційної зрілості

Щоб результати дослідження були зрозумілими та зіставними, Agrohub розробив власну шкалу інноваційної зрілості — чотирирівневу класифікацію, що відображає підхід компаній до впровадження технологій.

Рівень D — «Консерватори» — компанії, які ще не впроваджували та не використовують нові технологічні рішення.

Рівень C — «Початківці» — підприємства, що перебувають на етапі перших спроб впровадження нових технологій у сільському господарстві.

Рівень B — «Впроваджувачі» — компанії з базовим набором необхідних і здебільшого перевірених технологій, які вже інтегровані в операційну діяльність.

Рівень A — «Інноватори» — компанії, які мають послідовну інноваційну стратегію та експериментують із багатьма новими технологіями й рішеннями, що лише набирають поширення на ринку.

Застосування цієї шкали дало змогу визначити місце українських агрохолдингів у глобальному контексті інноваційної зрілості.

«Якщо говорити про українські холдинги, то рівень інноваційної зрілості в них дуже високий, оскільки результати є або на рівні середніх показників глобальних агровиробників, або вищі», — зазначив Богдан Попович.

Особливо виразний відрив простежується у сфері управління даними. Українські холдинги активно використовують цифрові застосунки та інтегрують системи, працюють із розширеною аналітикою й BI-звітністю, а також впроваджують стандартизацію та уніфікують підходи.

Дещо інша ситуація — серед опитаних українських фермерів. Вони здебільшого перебувають на початковому рівні та концентруються на впровадженні точкових технологій, які швидко дають відчутний результат, таких як посів, обприскування і внесення добрив. Натомість збір даних та управління ними у фермерів залишаються на ранніх стадіях.

«Українські фермери перебувають на межі “початківців” і “впроваджувачів”. При цьому застосовані технологічні рішення переважно стосуються агротехнології, оскільки тут можна досить швидко виміряти результат. Зокрема, йдеться про точність внесення посівного матеріалу, якість виконання польових робіт тощо», — пояснив спікер.

Збір і обробка даних

Окремий блок виступу Богдана Поповича був присвячений практикам збору даних. За словами дослідника, в оцінці цього параметра ключову роль відіграють три чинники: деталізація, частота оновлення та спосіб зберігання — у розрізнених базах чи в централізованій Farm Management System (FMS).

У роботі з даними ґрунту більшість агрохолдингів проводять регулярне тестування за широким набором показників: аналізують уміст макро-, мікро- і мезоелементів, органічної речовини тощо. У частині погодних даних: великі компанії використовують власні метеостанції із численними датчиками та вищою гранулярністю, натомість фермери переважно покладаються на безкоштовні ресурси.

«По суті, переважна більшість агрохолдингів уже має цифрові додатки, де агроном може фіксувати свої спостереження та одразу списувати ТМЦ безпосередньо в полі, а також отримувати рекомендації, закладені в алгоритм додатку», — підкреслив експерт.

Рівень інтеграції

Чимала частина виступу Богдана Поповича стосувалася штучного інтелекту — теми, яка сьогодні не сходить з порядку денного жодної галузевої конференції. Спікер звернув увагу на важливий нюанс: у самому розумінні ШІ в агробізнесі існує велика термінологічна плутанина.

«Ми бачимо з наших досліджень, що загалом існує різне трактування штучного інтелекту. І відповідно, коли агрохолдинги спілкуються на тему того, хто які інструменти ШІ використовує, то часто користуються різною термінологією», — зауважив дослідник.

Щоб структурувати розуміння, Богдан Попович окреслив еволюцію ШІ: від систем, що працювали за наперед прописаними правилами у 1950–80-х роках і статистичного машинного навчання 1990-х — до глибинного навчання 2010-х, а потім — до переломного моменту 2020-х, коли з’явилися генеративні моделі (LLM, мультимодальні системи). Наступний щабель, за словами спікера, — агентні системи, здатні самостійно планувати та виконувати завдання без постійного контролю людини.

Попри широке обговорення теми, реальне впровадження залишається скромним: лише 7% компаній у світі масштабовано інтегрували ШІ в усіх підрозділах, ще 31% перебувають на етапі часткового масштабування, 30% знаходяться у фазі пілотування першого бізнес-кейсу, 32% — на стадії початкового експериментування.

З огляду на проведені дослідження, Богдан Попович виділив три типові профілі агрокомпаній щодо готовності до використання ШІ. Перший — компанії, які розуміють важливість технології та готуються до її впровадження: стандартизують і уніфікують дані, накопичують якісну базу знань. Другий — підприємства, що точково застосували окремі ШІ-інструменти для розв’язання конкретних завдань, передусім щоб вивільнити людський ресурс і перенаправити його туди, де він потрібен більше. Третій — компанії на етапі масштабування або зі значним рівнем інтеграції ШІ, що мають спеціалізовані відділи та власних фахівців у цій галузі.

Напрями застосування

Богдан Попович виділив дві великі категорії застосування ШІ: агрономію та корпоративні функції. В агрономії — три вектори: стратегія та планування (прогнозування врожайності, моделювання ризиків, підбір культур і гібридів, оптимізація сівозміни), моніторинг полів (комп’ютерний зір, аналіз супутникових знімків, прогноз шкідників) і польові операції (диференційне внесення, розпізнавання бур’янів, контроль виконання операцій).

У корпоративних функціях найпоширенішим «входом» у світ ШІ для агрокомпаній є фінанси й облік, зокрема розпізнавання первинної документації та рахунків. Експерт пояснив це так: «Фінанси й облік — з наших досліджень — це такий перший етап, на якому компанії знайомляться зі штучним інтелектом. Рахунків і первинної документації багато, її профільні спеціалісти можуть днями аналізувати або переносити в базу даних. Тому одне з найпростіших рішень — розпізнавання первинної документації та перенесення її у внутрішні ресурси».

В управлінні персоналом ШІ застосовують для генерації описів вакансій, аналізу та відбору резюме, а також як ШI-асистентів для HR, здатних виявляти дублювання функцій і давати рекомендації щодо організаційної структури.

Дані як фундамент

Наскрізною темою всього виступу стала теза про якість і стандартизацію даних як необхідну умову для будь-якої подальшої цифрової трансформації. На думку Богдана Поповича, саме цей параметр є базою, без якої неможливо ефективно впроваджувати ані BI-аналітику, ані штучний інтелект.

«Стандартизація й уніфікація даних є відправною точкою для того, щоб надалі на цій основі впроваджувати інші інструменти та мати можливість їх ефективно використовувати», — наголосив Богдан Попович.

Ця теза особливо актуальна в контексті ШІ: без єдиних стандартів, уніфікованих довідників техніки, ТМЦ і назв операцій жодна модель машинного навчання не зможе видавати надійні результати. Саме тому, за словами дослідника, компанії-лідери інвестують у побудову якісної інфраструктури даних ще до того, як починають впроваджувати «розумні» алгоритми.

Підсумовуючи виступ, Богдан Попович окреслив загальну тенденцію: агрохолдинги — і в Україні, і у світі — вже переступили поріг «впроваджувачів». Більшість має значний арсенал перевірених рішень і активно шукає нові інструменти для підвищення ефективності.

«З наших досліджень, які ми провели в минулому році, чітко видно, що компанії тримають руку на пульсі в розвитку інноваційних технологій. Дуже чітко простежується тенденція до впровадження інноваційних рішень, і від багатьох із них є відчутний ефект вже в перші роки», — додав Богдан Попович.