Стрімкий розвиток технологій в аграрній галузі змушує власників підприємств багато часу витрачати на вивчення інновацій та ухвалювати рішення про доцільність їх впровадження
Агровиробництво нині являє собою великий полігон, де кожен керівник чи агроном намагається знайти ідеальний рецепт для отримання максимального прибутку з гектара. Досвід тут відіграє чималу роль, але й технології також мають неабиякий вплив на заробітки. Однак впровадження чогось нового не завжди є простим
Чи можна врахувати все?
Щоб підняти рівень технологічності агропідприємства, потрібно інвестувати в обладнання і навчання персоналу. Проте для того, щоб власник компанії погодився вкладати гроші, необхідно довести, що інновація дасть прибуток. Тож будь-які новації доводиться ретельно вивчати і за можливості випробовувати на власних полях, щоб уже з власного досвіду бачити доцільність повноцінного впровадження або масштабування.
Тут можна спиратися на досвід колег, але завжди слід ураховувати власні умови: технічні й людські ресурси, ґрунти, сівозміну, географію земельного банку та багато іншого. І рахувати, рахувати і ще раз рахувати. Є багато прикладів, коли впровадження технологій точного землеробства лише ускладнило роботу підприємства, а реальної фінансової користі не принесло через безліч другорядних чинників, які не були враховані від самого початку.
З іншого боку, не варто недооцінювати можливу користь нових технологій. За правильного підходу можна отримати додатковий прибуток або економію. Слід лише добре підготуватися до впровадження інновацій, і тоді бажаний результат буде обов’язково отриманий. Звісно, від помилок ніхто не застрахований: в агровиробництві неможливо врахувати все. Завжди потрібен час на адаптацію виробничих ланок до нових умов роботи.
Міцний базис
Важливо правильно обрати час для інновацій. Практично кожне агропідприємство постійно щось змінює та вдосконалює у базових технологіях, таких як обробіток ґрунту, живлення, сівозміна тощо. Відповідно, отримані результати в кінці сезону не є стабільними, і на них впливає більша кількість чинників, ніж зазвичай. Немає жодного сенсу паралельно впроваджувати ще й технології точного землеробства: неможливість адекватно оцінити результат може призвести до того, що справді ефективна технологія не покаже бажаного результату. З цього варто зробити лише один висновок: спочатку слід відпрацювати базові речі, і лише потім впроваджувати нові технології.
КОМЕНТАР: ФЕДІР КУРТЄВ, ДИРЕКТОР З ВИРОБНИЦТВА У РОСЛИННИЦТВІ АГРОХОЛДИНГУ МХП
«Якщо говорити про збільшення ефективності агровиробництва за рахунок технологій, це корисна і значною мірою обов’язкова річ. Не варто нехтувати науково-технічним прогресом. Проте слід пам’ятати, що збільшувати врожайність на кожну наступну тонну стає дедалі важче. Це можна порівняти зі сходженням на високу гору: спочатку йти легко, але чим вище підіймаєшся, тим важче дається кожен наступний крок. Наприклад, якщо узяти за мету отримати врожайність пшениці 5 т/га, не потрібна найкраща сівалка, не потрібно ідеально готувати ґрунт, можна суттєво зменшити застосування засобів захисту або й взагалі обійтися без них… Коли ж є бажання отримати з гектара 8–9–10 тонн, доведеться створити всі необхідні умови і дати всі потрібні добрива. Якщо порівнювати з підйомом у гору, це означає, що скільки запасів із собою візьмеш, до такої висоти дійдеш.
Завжди слід зважати на наявні ресурси. Якщо їх недостатньо, немає сенсу інвестувати в нові технології. Той самий брак персоналу може стати на заваді будь-яких намагань впровадити щось нове. У такому разі інвестиції якщо і повернуться, то дуже нескоро. Наприклад, господарство купує сівалку зі змінними нормами висіву, передачею даних, контролем глибини висіву та іншими опціями, а також бере найкраще насіння і добрива, повний комплект ЗЗР. Ніби усе є для того, щоб забезпечити хороший результат. Проте якщо через чиюсь помилку виконати сівбу в провокаційну вологу, можна перекреслити всі намагання отримати високий урожай. Агрономи знають, що основним завданням під час сівби є отримання дружних сходів і розрахункової густоти рослин. Якщо немає цього фундаменту, жодні технології не допоможуть. Із живленням і захистом ситуація аналогічна: без людей, які здатні правильно застосовувати ті чи інші ресурси, ефекту отримати не вдасться. Тому всі елементи точного землеробства, різні технічні рішення в обробітку ґрунту, захисті й живленні хоч і є корисними та дієвими, але їх можна назвати такою собі вишенькою на торті».
Універсальні рішення
Обов’язкові технології для кожного підприємства можуть дещо відрізнятися. Усе залежить від тих способів обробітку ґрунту і вирощування рослин, що застосовують на підприємстві. Але можна назвати головні речі, які є ефективними практично для всіх.
Скажімо, системи моніторингу за рухом техніки і системи контролю пального дають користь із першого дня використання. Наведемо приклад: ще десять років тому впровадження цих систем у масштабах одного з найбільших українських агрохолдингів зменшило загальні витрати на дизельне пальне на 20%. У масштабах усього підприємства це були надзвичайно великі цифри. На сьогодні ментальність персоналу виробничих підрозділів змінилася не сильно, тому всебічний контроль залишається обов’язковим.
Навігація і паралельне водіння практично в усіх технологічних операціях дають змогу уникати пропусків і перекриттів, і в такий спосіб економлять солярку та ресурс техніки, а також покращують умови розвитку рослин по всій площі поля. Це є must have навіть для дрібних фермерів. Те саме можна говорити про технологію відключення секцій у сівалках, обприскувачах і розкидачах добрив. Вона також економить ТМЦ і сприяє кращому розвитку рослин. Окупність обох технологій дуже швидка і зазвичай не перевищує одного сезону.
Технологічність сівби також є запорукою збільшення врожаю, особливо це стосується просапних культур: кукурудзи і соняшнику. Точна норма, дотримання глибини, рівномірний розподіл насінин у рядку, одночасне внесення стартових добрив — усе це помітно покращує урожайність. І для цього навіть не потрібно занурюватись у тематику змінних норм живлення і висіву.
У сучасних обприскувачах реалізовано значну кількість технологій, які дають змогу аналізувати стан поля у режимі реального часу або використовувати карти-завдання і працювати зі змінними нормами чи вибірково. Проте є простіші речі, спрямовані на зменшення витоптування (система руху по міжряддю), покращення якості обробки у несприятливих умовах (системи повітряної підтримки, інжекторні розпилювачі, метеостанції та багато іншого). Тож з ними завжди можна отримувати кращі результати, і при цьому немає прив’язок до інших технологій.
Цифрові платформи для збереження і аналізу польової інформації також можна віднести до розряду обов’язкових. Вони не потребують значних інвестицій, проте додають порядку і допомагають ухвалювати ефективніші агрономічні й управлінські рішення.
Згадані вище змінні норми є елементами точного землеробства, і тут вже починається більш складна історія. Потреба в аналізі ґрунту й оцінці результатів за різними культурами за багато років є обов’язковою для кожного господарства. Без цих даних агроном не може коректно формувати сівозміну, визначати потрібну кількість добрив, планувати врожайність… Однак чи потрібно впроваджувати технології змінних норм? Усе залежить від полів. Якщо є строкатість ґрунтів (тип, вміст поживних речовин, вологи тощо), неоднорідність рельєфу, віддаленість земельних масивів один від одного, потрібен індивідуальний підхід. Але знову ж усе зводиться до наявних ресурсів, потрібних інвестицій і можливого прибутку чи економії. Кожен рахує сам для себе, що краще зробити, щоб гарантовано збільшити прибуток з гектара.
Досвід різних компаній показує, що можна кожне поле ділити за багатьма чинниками впливу і створювати карти-завдання за складними алгоритмами. Але це доволі складно і потребує значних технічних і людських ресурсів. У кого їх немає, можуть використовувати послуги інших компаній (для аналізу ґрунтів чи створення карт рельєфу) або спрощувати підхід і визначати норми для цілого поля чи навіть групи полів. Це потребує набагато менше ресурсів і водночас забезпечує хоч і не максимальний, але стабільний прибуток.
Виживуть лише ефективні
У теперішні складні часи дивитись у бік збільшення ефективності агровиробництва змушені як великі, так і малі компанії. Проте зараз багато хто через фінансові обмеження і воєнні ризики або взагалі не хоче інвестувати в технології, або намагається робити це вкрай обережно. З іншого боку, поки невідомо, скільки триватиме війна і у якому стані буде вітчизняна економіка завтра. Ніхто не гарантує, що податки не зростуть і аграріям не доведеться ще більше ділитись із державою. І коли настане реальна боротьба за виживання, лише найефективніші зможуть далі працювати і розвиватися.