Агрохімічний аналіз ґрунту та продуктивна волога

Кожен аграрій, який впроваджує елементи точного землеробства у себе в компанії, прагне із часом диференційовано вносити мінеральні добрива. Звісно, не просто «заради мистецтва», а для того, щоб повніше задовольняти потреби сільгоспкультур у тих чи інших елементах живлення, а також заощаджувати кошти.

Повноцінне використання усіх переваг диференційованого внесення добрив справа не одного, і не двох років і потребує надзвичайно ґрунтовної підготовки. Зокрема, регулярного накопичення даних врожайності посівів та агрохімічних аналізів ґрунтів. Останні річ доволі витратна, вартість яких є на рівні 50 дол. за 1 га і більше.

Навіть за благополучних мирних часів дозволити собі такі витрати мало змогу далеко не кожне господарство. Адже кожен агровиробник прагне чітко собі уявляти строки та шляхи окупності кожного агрозаходу, на який потрібно витрачати чималі кошти. Цьогоріч фінансова ситуація для українських фермерів різко ускладнилася. Багато хто не має коштів не те, що на агрохімічні аналізи ґрунтів, а навіть на посівний матеріал та пальне. Тому графу витрат на точне землеробство у таких господарствах або викреслюють взагалі, або ж урізають до мінімуму.

З іншого боку, життя триває і чимало українських аграріїв прагнуть продовжити свою незрідка багаторічну працю щодо вдосконалення роботи із ґрунтами шляхом застосування точних технологій. І в цьому плані постає питання пошуку оптимального балансу поміж фінансовими витратами та реальною ефективністю.

Комплексний агрохімічний аналіз дає змогу отримати інформацію про основні фізико-хімічні параметри ґрунту. Зокрема, це водна та сольова кислотність ґрунту, його електропровідність, уміст органічної речовини, гранулометричний склад, наявність нітратного азоту, доступного фосфору, обмінних калію, натрію, сірки, кальцію, магнію, а також мікроелементів.

Часто фермерів, якщо показники кислотності та електропровідності більш-менш перебувають на нормальному рівні, цікавлять такі прості речі, як наявність доступних азоту, фосфору та калію. І саме від цих показників нібито найлегше «танцювати». Тут ми, мовляв, дамо на 30 кг/га менше азоту, на 10 кг/га більше фосфору, а калій взагалі вносити не будемо, бо його і так достатньо. Ось так ми і заощадимо по 100 дол. на гектар…

Це примітивний, але практичний приклад того, як можуть окупитися витрати на агрохімічний аналіз ґрунтів. Проте він водночас є абстрактним, оскільки не враховує цілу низку моментів, починаючи із показників кислотності ґрунтів та закінчуючи чи не найголовнішим — реальними запасами продуктивної вологи в ґрунті.

У цьому плані ми можемо навести приклад відомого господарства, що працює на Миколаївщині. Його власник після багаторічних експериментів із диференційованим внесенням мінеральних добрив поставив усю справу на паузу. Причини прості — всі ці хитромудрі розрахунки з обсягами діючої речовини, котрі потрібно внести на те чи інше поле, під ту чи іншу культуру, не мають особливого сенсу через брак продуктивної вологи. Адже ступінь засвоєння елементів живлення в складі мінеральних добрив більш аніж на 90% залежить від вологи. Якщо ж у вас впродовж вегетаційного періоду рослин випадає іноді всього лише 30 мм продуктивних опадів, то жодні цифри внесення міндобрив не мають значення. Дай Боже, щоб засвоїлася хоча б частина того, що вже є у ґрунті.

Продуктивна волога у ґрунті

Практичного агрономічного значення запаси вологи набувають, коли поєднуються з іншими фізичними властивостями ґрунту (структурно-агрегатним та гранулометричним складом, щільністю та твердістю).

Однозначних ситуацій та шляхів розв’язання нема. Навіть у регіонах із критичною нестачею вологи. Однак потрібно вносити міндобрива у ґрунт. І наше завдання спробувати знайти це оптимальне співвідношення серед фізичних обсягів діючої речовини та реальних запасів продуктивної вологи в ґрунті.

На практиці можна застосовувати велику кількість різнопланових методів та технічних засобів отримання інформації про запаси ґрунтової вологи. Це можуть бути дистанційні, аерокосмічні, нейтронні методи, а також із застосування агротестерів та спеціальних датчиків вологості ґрунту.

Якщо вести мову про найбільш поширені практичні способи, то передусім це термогравіметричний, котрий дає змогу відбирати зразки ґрунту по всій шкалі на глибину до 100 см, тобто отримати гарантовано точну інформацію про запаси продуктивно вологи у різних зонах розташування кореневої системи рослин. Опосередковано це дає змогу виявити проблеми із циркуляцією вологи у верхніх та нижніх шарах ґрунту.

Ще одним ключовим моментом, тісно пов’язаним із продуктивною вологістю, є визначення показників твердості ґрунту. Твердість ґрунту істотно впливає умови проростання насіння і розвиток молодих рослин на перших етапах розвитку. І це зрозуміло. Взявши до уваги цей параметр, можна встановити глибину, товщину, щільність плужної підошви, формування якої залежить від технології обробітку ґрунту. Ці показники можуть корелюватися із запасами продуктивної вологи в ґрунті за 100-сантиметровою шкалою. У більш твердому ґрунті зростають витрати на його обробіток, знижується його водопроникність та ускладнюється розвиток кореневої системи рослин. Тому перед тим, як розпочати визначення запасів продуктивної вологи в ґрунті та надалі оптимальні показники внесення елементів живлення, слід обов’язково визначити параметри твердості ґрунту на полі. Якщо ж буде виявлено проблемні ділянки, то такі ущільнення слід усунути механічним чи іншими способами.

Таке поєднання вимірювань та врахування реального стану справ із твердістю, запасами продуктивної вологи та вмістом доступних поживних речовин і є тією основою, яка дасть змогу більш-менш об’єктивно планувати врожайність. І не лише врожайність, а майбутню рентабельність вирощування конкретної культури на конкретному полі. Зокрема, на майбутню рентабельність безпосередньо вплинуть раціональні обсяги внесення мінеральних добрив.