Увага – зонам продуктивності

— Геннадію, як ви прийшли у сільське господарство?

— Я в 1998 році закінчив агрономічний факультет НУБіП і відтоді маю досвід роботи в агробізнесі. Працював у великих холдингах на керівних посадах, а у 2016 році вирішив йти у власний бізнес із вирощування сільськогосподарських культур.

Отже, ми починали господарювати на землях Волинської області у 2016 році. На той час мали в користуванні примітивну техніку часів двотисячних років. Було в нас усе як в усіх: сіяли й вносили добрива однією нормою на всі поля, збирали якісь врожаї і, як то кажуть, горя не знали. Поки я не пішов учитися і пройшов курси з точного землеробства на платформі «Культиварій». Після того все і почалося.

Завдяки навчанню я зрозумів, що ми втрачаємо неймовірно багато грошей лише через те, що погано знаємо наші ґрунти. Наш земельний банк площею 2000 га складається з 75 полів площею від 1,5 до 100 га. Розташовані вони у Ковельському районі Волинської області й відрізняються широкою строкатістю ґрунтів (дерново-підзолисті, середньопідзолисті, піщані, супіщані, оглеєні, торфо-болотні, торф’яники). На 30 га може бути від 3 до 5 ґрунтовідмін.

Тож першим етапом стала співпраця з компанією «Агрілаб», фахівці якої популярно пояснили, що важливо робити аналіз ґрунту не дешевше й економніше, а орієнтуватися на сітку у 2–3 га, а ще враховувати зони продуктивності. Тоді як раніше ми брали зразки навмання з будь-якого поля будь-якого кластера.

Отже, перший крок на шляху до впровадження точного землеробства — це проведення детального аналізу ґрунту за зонами продуктивності.

— І ви одразу провели повне обстеження земельного банку за всіма правилами?

— На жаль, не одразу і не за всіма. У 2021/2022 рр. ми централізовано зробили агрохімічне обстеження 98% площі полів. З них 1/3 площі зробили з 10-гектарною сіткою, а залишок — із сіткою 2–5 га з урахуванням зон продуктивності за зовнішнім нормалізованим відносним індексом рослинності NDVI. Одразу зазначу, що на платформі Climate FieldView працювати із зонами продуктивності дуже зручно, а самі зони платформа визначає достатньо коректно на основі багаторічної історії.

Повторні аналізи ми проводили точково для того, щоб детальніше дослідити малопродуктивні зони, які ми пропустили з 10-гектарною сіткою першого аналізу.

Повний аналіз ми планували робити у 2023 році після збирання ранніх зернових. Треба було відібрати декілька полів і порівняти за три роки, як змінився ґрунт. Але наразі це під питанням, бо вартість зерна сьогодні декларується нижче собівартості вирощування. Тому 2023-й ми оголосили роком мінімальних витрат і максимальної економії. Зараз шукаємо європейський чи американський грант на деталізований аналіз ґрунту. Хотілось би зробити всі наші поля з 1–3-гектарною сіткою.

— Що дало вам розуміння складу ґрунту? Чим були вражені найбільше?

— Здивування було безмежним, коли дізналися, що наші ґрунти не кислі, як ми вважали раніше. Виявилося, що більша частина ґрунтів за кислотністю нейтральна або навіть лужна. Звісно, після отримання таких даних ми докорінно змінили підхід у живленні рослин.

Сюрпризи були й після аналізу вмісту органічної речовини. Виявилося, що на 75% площ господарства значення вмісту гумусу коливається від 1 до 3%. І лише у 5% досліджених ґрунтів уміст органічної речовини перевищує 5%. Тобто нам треба докорінно змінювати агротехнології й давати цим полям максимум, який дозволяють наші ресурси, щоб розкрити їхній потенціал.

Також були вражені строкатістю полів за вмістом калію. Після системного аналізу ґрунту 98% площі земель господарства з’ясувалося, що хлористий калій має стати основним добривом для щорічного внесення. Ми наявно побачили, які зони на полях потребують цього мінерального елементу більше, а які менше. Ось це і була та важлива мить, коли у нас народилося саме розуміння, що таке диференційоване внесення добрив і для чого воно потрібне. До речі, викладачі курсу «Чітке ТЗ» платформи «Культиварій» в унісон кажуть, що чим більша строкатість ґрунту, тим швидше окуповуються інвестиції у точне землеробство. Тепер і ми довели це на практиці на власному господарстві.

Після усвідомлення строкатості наших ґрунтів ми вирішили дообладнати глибокорозпушувач Гаспардо й встановили на нього електронні системи дозування і контролю внесення мінеральних добрив з використанням системи ISOBUS. Систему дозації добрив під’єднали до наявного монітора John Deere трактора через ISOBUS. Передусім мета була через лінійно стрічковий спосіб внесення на глибину 15–18 см забезпечити кожну окрему зону поля розрахованим рівнем фосфору і калію.

Крім того, ми інвестували у розумний розкидач Amazone, який дасть змогу за картами завдань вносити розраховану агрохіміками кількість інших мінеральних добрив у потрібні зони полів.

— А як було раніше?

— Раніше ми стандартно використовували дорогі комплексні NPK-добрива. Вносили сівалкою норму 150 кг/га NPK незалежно від поля, бо в нас не було ні розуміння, скільки туди треба класти, ні технічних можливостей робити це диференційно.

На сьогодні ми три елементи (азот, фосфор і калій) вносимо кожен диференційовано за зонами кожного поля: фосфор і калій за зонами забезпечення згідно з аналізом ґрунту, а азот за зонами продуктивності згідно з картами врожайності. Маємо 50–55 дол. економії на кожному гектарі тільки завдяки диференційному застосуванню.

Якщо у нас в обробітку 2000 га, то економія 50 дол. на гектарі — це 100 тис. доларів у масштабах господарства. Погодьтеся, це величезна цифра.

Азотні добрива ми раніше розкидали однією нормою на всі поля стандартним розкидачем добрив. Тепер рідкий азот вносимо у вигляді КАСу у міжряддя за допомогою 8-рядкового культиватора КРН. Дообладнали наш старенький КРН системою точної дозації рідких добрив з можливістю Isobus-підключення до монітора John Deere. Ми заплатили за його переобладнання орієнтовно 250 тис. гривень навесні 2023 року. Так, це немало. Проте, відпрацювавши 1300 га, він окупився за один рік. Адже на одному полі норма може коливатися від 70 до 130 л/га (на менш продуктивних ділянках — менше, на більш продуктивних — більше). І все це заощадження й інтелектуальний розподіл азоту за зонами, що мають різний ґрунтовий потенціал перетворити його у фактичну врожайність.

Так, звісно, є певні заморочки зі створенням карт, але в нашому господарстві для агронома це вже стало буденністю. Сучасні системи створення карт постійно удосконалюються і стають дедалі легшими та інтелектуальнішими у застосуванні. Як бонус ми отримали онлайн-контроль унесення добрив: система сигналізує, що десь відбувся збій норми й щось іде не за планом, механізатор одразу зупиняє техніку і шукає проблему з унесенням, прочищає форсунки й трубки тощо… Увесь процес внесення мінеральних добрив постійно перебуває під онлайн-контролем.

— Досвідчені практики можуть вам заперечити: мовляв, ви даєте меншу норму добрив, тож і врожайність отримаєте низьку, адже рослинам нізвідки брати живлення…

— Вагомий аргумент, але в мене є що відповісти. Минулого року ми проводили дослідження на наших полях із різними нормами внесення КАС: 93 і 143 кг/га. Так от, у підсумку на ділянках з низькою ґрунтовою продуктивністю за внесення КАС різними нормами 93 і 143 кг/га ми отримали врожайність ріпаку на рівні 1,2 і 1,4 т на гектар. Отже, дослідження засвідчило, що в нашій зоні на наших ґрунтах збільшення норми азоту є недоцільним, тобто воно не призводить до окупності добрив шляхом збільшення врожайності.

У зонах середньої продуктивності норма КАС становила 93, 132 і 145 кг на гектар, оптимальним виявилося внесення 132 кг/га з економічного погляду.

Натомість у зонах високої продуктивності ми вносили два варіанти норми: 133 і 146 кг на гектар. Оптимальну врожайність за співвідношенням витрачених ресурсів і економічної ефективності ми отримали за внесення 133 кг/га.

На мою думку, одна з величезних переваг запровадження в господарстві точного землеробства — це можливість проводити дослідження на власних полях з високою точністю і обирати найкращі технології для конкретних умов кожної ділянки. Не в теорії чи лабораторії, а в умовах свого клімату, своїх ґрунтів, свого географічного розташування, на своїй техніці й ресурсах.

— Проводити такі досліди можна, лише маючи картографування врожайності. Очевидно, ви запровадили такий інструмент?

— Так, звісно. Всередині господарства ми мали багато дискусій на тему, як краще це зробити, а крапку в питанні допоміг поставити Євген Сапіженко, заступник директора агробізнесу з інноваційного та цифрового розвитку компанії «Кернел». Він поділився інформацією, що вони вирішили обладнати всю техніку системами Precision Planting, під’єднати цю систему до платформи Climate FieldView. Ми вирішили зробити так само і після цього чітко побачили врожайність, вологість зерна і швидкість руху комбайна полем. Усе за класичною схемою, нічого складного, просто берете і встановлюєте.

— З нормою висіву теж експериментуєте?

— З нормою висіву так, а от диференційну сівбу застосовуємо лише на кукурудзі. Маємо сівалку Kinze із системою Precision Planting. Залежно від зон продуктивності висіваємо від 50 до 80 тис. насінин на гектар. Пшениця, ріпак і соняшник на диференційний висів практично не реагують.

Минулого року спільно з компанією «Сингента» заклали дослід висівання кількох гібридів соняшнику з різною густотою. І разом з фахівцем компанії ми визначили, що для нашого регіону оптимальним є висів із густотою 79 тис. насінин на гектар для всіх гібридів, а загалом під час досліду експериментували з густотою від 49 до 95 тис./га.

Отже, я ще раз підкреслю, що платформа Climate FieldView — це чудовий інструмент для пошуку істини, тобто оптимального рішення для вашого господарства у вашому регіоні, як щодо норми висіву, так і щодо системи живлення.

— Я так розумію, що нині ви на етапі активних експериментів і у 2024 році продовжите свою дослідницьку діяльність. Чи є вже дані про ефективність комплексного застосування елементів ТЗ?

— Зібрати докупи все-все нам поки складно. Наприклад, автопілот забезпечує від 5 до 10% економії пального та десь 10% економії часу. Диференційний висів — це від 3 до 5% економії насіннєвого матеріалу, відключення секцій — ще 3–5% економії насіннєвого матеріалу і збільшення продуктивності. Але ж треба враховувати культуру, поле, багато нюансів.

Є дані досліду, який ми у 2022 році заклали на полі кукурудзи. Так, восени 2022 року вносили фосфор нормою від 50 до 80 кг у фізичній вазі на гектар за зонами забезпечення фосфору, калій нормою від 60 до 140 кг/ га у фізичній вазі за зонами забезпечення калію. Навесні 2023 року за картою диференційного висіву посіяли кукурудзу за зонами продуктивності з густотою від 50 до 85 тис. насінин на гектар. Висів проводили з одночасним внесення карбаміду за зонами продуктивності. Далі КРН за зонами продуктивності на основі карт FieldView вніс диференційно КАС від 70 до 120 л/га.

У підсумку в 2023 році на цьому полі результати врожайності кукурудзи на високопродуктивних ділянках перевищили 15 т/га, деякі ділянки дали 12–15 т/га, зони середньої продуктивності — до 7–9 т/га, низької — в межах 3,5–7 т/га.

Отож можна сказати, що вже у 2023 році ми отримали результат спільної роботи агрономічної і технічної служби в плані використання елементів точного землеробства.

— Як стимулюєте команду працювати з новими технологіями?

— Ті механізатори, які працюють з точними технологіями, заробляють майже вдвічі більше, ніж ті, що залучені на підвезенні й механічних роботах, таких як обробіток ґрунту, логістика, навантаження тощо. Тому мотивація розібратися в технологіях у працівників зростає.

Нові люди, яких ми беремо на роботу, проходять навчання в Cropio. Там вони здобувають базові знання і навички.

А ще з початком впровадження точного землеробства ми ввели в команду інженера з точного землеробства, який постійно тримає цифрові системи в актуальному робочому стані, проводить їхнє оновлення. Його завдання — працювати з механізаторами: консультувати й вчити налаштовувати систему, запускати й контролювати. Звісно, наша техніка працює 24 години, тому гірше, коли якась непередбачувана ситуація стається вночі й людина не може розібратися самостійно. Так у нас було перший рік, коли я психологічно готував працівників до того, що вони мусять розібратися. Тепер вже значно краще: люди навчилися і розібралися в основних можливих проблемах і несправностях електроніки.

— Як на діяльність господарства впливає воєнний стан?

— Воєнний стан стимулює нас інтелектуально підходити до оптимізації системи живлення й ефективніше використовувати товарно-матеріальні цінності у виробництві. Ми посилили контроль за економічними показниками діяльності господарства, адже час такий, що ресурсами розкидатися не можна.

— Що з продажем і логістикою зерна?

— У Волинській області 2023 року почали будівництво так званих сухих портів, терміналів, з’явилася можливість перевантаження зерна на вузьку європейську колію, що дає більше опцій агровиробникам щодо збуту свого зерна. Як мені відомо, заявлена річна пропускна спроможність портів становитиме понад 3 млн тонн, а до цього з Волині експортували лише 110–115 тис. тонн зерна.

Не буду оригінальним, коли скажу, що великий мінус для економіки господарства і країни загалом – заблоковані кордони з Польщею для автотранспорту. Але нам все-таки простіше в плані експорту, ніж центральним і східним регіонам.

— Які перспективи й плани на 2024 рік? Чи будуть корективи у сівозміні?

— Будемо вводити сою в сівозміну замість соняшнику, зменшимо площі під ріпаком і пшеницею. Збільшимо площі під кукурудзою, адже завдяки точним технологіям ми можемо досягти оптимальних результатів на цій культурі.

Також плануємо закласти ще більшу кількість досліджень щодо визначення оптимальної щільності посіву і систем живлення наших культур у нашому регіоні. Обов’язково будемо продовжувати співпрацю з дослідними центрами компанії «Сингента».

Це наш план-мінімум, але сподіватимемося, що ситуація дасть змогу рухатися вперед і ми зможемо зробити навіть більше.