Від чого знижується ефективність технології смугового обробітку ґрунту і як запобігти цьому
Переваги технології strip-till або ж смугового обробітку ґрунту давно відомі та апробовані у багатьох українських господарствах. Передусім це можливість обробляти не більш аніж 30−40% поверхні поля, більш раціонально витрачати міндобрива, а також раціонально розпоряджатися вологою у ґрунті.
Не всі агровиробники можуть безпроблемно перейти на смуговий обробіток ґрунту, навіть за наявності високоякісної дорогої техніки. Звісно, що strip-till — це не no-till, який потребує багатьох років терплячого накопичення пожнивних решток на полі, однак і тут не завжди відразу вдається досягнути позитивних результатів. І якраз частина цих проблем має свою відповідь у технологіях точного землеробства.
Адже смуговий обробіток ґрунту — це технологія, котра пов’язана з точними рішеннями, зокрема з автоматичним веденням по оброблених смугах.
Принципи strip-till
Нагадаємо основні принципи смугового обробітку ґрунту. Восени або навесні спеціальний ґрунтообробний агрегат проходить полем, розпушуючи смуги завширшки від 12 до 18 см та залишаючи необроблені міжряддя, куди згортаються пожнивні рештки культури-попередника.
Безпосередньо під час сівби сівалка проходить полем так, щоб сошники провадили сівбу насіння точно в нарізані заздалегідь смуги. У такому разі сходи розвиватимуться у розпушеному прогрітому ґрунті, тоді як солома в міжряддях запобігатиме втратам вологи. Туди ж, в оброблену смугу закладаються і мінеральні добрива, як під час нарізання смуг, так і під час сівби.
Якщо все зробити правильно, то можна досягти цілої низки переваг: витрачаємо меншу кількість пального і часу на обробіток ґрунту, заощаджуємо міндобрива завдяки раціональному локальному закладанню і підвищуємо їхню ефективність. Ну, і звісно ж, створюємо оптимальне, багате на поживні речовини та вологу середовище в підготовлених до сівби смугах. Такий підхід може бути ефективним, що доводять результати багатьох українських фермерів.
Чи підходить strip-till для вашого поля
Одна із найбільш поширених проблем — незбіг проходу ґрунтообробного агрегату і сівалки. Це коли сошники потрапляють не в точно в нарізану смугу, а у вкрите пожнивними рештками міжряддя, і відповідно, втрачається сам сенс strip-till. Здебільшого це відбувається внаслідок двох, пов’язаних між собою причин. Перша: слабкий GPS-сигнал у конкретному регіоні, що можна подолати винятково встановленням підсилювальної станції. Друга причина: встановлення GPS-трекера для точного водіння лише на тракторі, без монтажу додаткової антени на агрегаті. Як нам неодноразово довелося переконатися під час спілкування з аграріями, оснащення причіпного агрегату GPS-трекером відразу ж розв’язує проблему точного його ведення по смугах, тому, очевидно, краще вчинити саме так. На придбання нової техніки для смугового обробітку ґрунту витрачають чималі гроші, й було б нераціонально її використовувати не з повною ефективністю.
Наступна проблема — неправильна підготовка поля до переходу на технологію strip-till чи навіть цілковита відсутність цієї підготовки. Поверхню поля необхідно ідеально вирівняти за допомогою відповідних агрегатів, щоб мінімізувати відхилення під час нарізання смуг та сівби. Рівна поверхня поля означатиме більш точне ведення робочих органів та гарантовано якісне виконання всіх елементів технології.
Ще один крок — ретельне подрібнення пожнивних решток культури-попередника та рівномірне їх розподілення по поверхні поля. Це також момент, котрий іноді стрип-тильники-початківці ігнорують, сподіваючись на технологічні можливості своїх нових ґрунтообробних агрегатів, і даремно. Адже агрегату буде набагато легше відсувати в міжряддя подрібнену, рівномірно розподілену шаром по полю солому і закласти точні смуги, аніж тоді, коли доведеться розгрібати купи снопів по всьому полю. Навряд чи в останньому випадку вдасться зробити щось нормальне. Ці жмути пожнивних решток лишаться в полі до весни, і здійснити точний рівномірний висів в такому разі буде неможливо.
Тому правильний strip-till — це вирівняне поле і подрібнені пожнивні рештки. Саме за цих умов те ж таки точне ведення працюватиме з максимальною ефективністю.
Якщо ми збираємося перевести поле на смуговий обробіток ґрунту, то маємо усвідомити, що у глибші шари ґрунту ми «заліземо» ще дуже нескоро. А отже, маємо зробити все, щоб навести там лад. Зокрема, усунути ущільнення, які також можуть стати причиною серйозних проблем із розвитком посівів та зниженням врожайності. Саме тому доцільно здійснити якісне глибоке розпушення ґрунту, зруйнувавши наявні ущільнення. Доцільно здійснити моніторинг ущільнень і, ймовірно, знизити витрати, обробивши лише ті ділянки поля, на яких вони наявні.
Варто провести належне внесення NPK у глибші шари ґрунту, щоб забезпечити запаси елементів живлення там, куди ми не зможемо їх вносити під час застосування відносно неглибокого смугового обробітку ґрунту. Загалом стратегія мінерального живлення посівів може бути різною. Так, скажімо, існують спеціальні стрип-тильні глибокорозпушувачі, спроможні вносити міндобрива у ґрунт завглибшки до 40 см. Їх використовують, наприклад, під кукурудзу.
Strip-till, як і будь-яка інша технологія обробітку ґрунту, цілком придатний для здійснення диференційованого внесення мінеральних добрив. Тому варто мати на руках точні дані агрохімічного аналізу ґрунтів і на їх підставі здійснювати необхідні корективи. Враховуючи, що класичний strip-till завдяки локальному внесенню міндобрив дає змогу економити від 30 до 60% міндобрив, запровадження диференційованого внесення може забезпечити ще вищу економію за збереження високої ефективності живлення. Це також слід передбачити під час планування переходу на обробіток поля за смуговою технологією.